— На Майдан приехал 2 декабря. Не смог сидеть у телевизора, когда увидел, как зверски избивают наших детей, — каже 46-річний Каміль Валетов із Донецька. Опівдні 30 січня виходить із намету з написом "Афганці".
— Вийшов, аби не дати Україну на частини роздерти. Політики штучно нас сварять. Скільки можна мусолити тему Бандери, Леніна, Сталіна? Подобається тобі хтось з них? Постав пам'ятник на городі й молися. Треба вже нарешті закопати ці трупи.
Ідемо до прес-центру на другому поверсі Будинку профспілок. Там людно. Вибираємо місце біля вікна. Каміль скидає афганську бежеву шапку. На шиї у три шари намотана чорно-біла арафатка.
Майдан третій місяць стоїть, люди мерзнуть. Як іще привернути увагу влади? Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко закликає брати до рук зброю.
— Візьмемося за зброю — Україна одразу розколеться. Людей завести легко, зупинити потім неможливо. Краще поганий мир, ніж хороша війна. Мені, як донецькому, що треба буде робити? Своїх убивати? Такий варіант можливий лише у крайньому випадку, — у Каміля дзвонить телефон. Співрозмовника називає Андрюхою. Каже, що прийде через годину. — В мене вдома сім'я лишилася — жінка, син 24-річний Марк. Я йому сказав: "Ти за старшого", — й зібрався на Майдан. З роботи відпросився. Працюю на Челюскінській шахті, вугілля добуваю. 5 тисяч іще в руках не тримав, заробляю 3,5–4 тисячі. Оксана, жінка моя, касир у банку. Отак і виживаємо.
Що може стати останньою краплею?
— Надзвичайний стан. Або відчуємо реальну загрозу життю. Кажу до активістів: "Хлопці, я не прийшов сюди, аби вас учити воювати. Я прийшов навчити вас виживати". Якщо ми країну почнемо будувати з крові — кров'ю і закінчимо. Нас на це провокують.
Хто провокує?
— Політики. Застосовують не тільки вогнепальну зброю, а й бактеріологічну. На початку грудня патрулював біля готелю "Україна". О першій ночі звернув увагу, що до Майдану під'їхав автобус. З нього вийшли 20 людей. Зупинив їх, коли йшли до наших. Почав розбиратися: люди були неадекватні, бомжі. Розказали, що їх посадили в автобус менти. З прийомника для туберкульозників. Сюди привезли, наказали йти на Майдан, мовляв, тут їх нагодують. Це пряма диверсія.
У рупор жіночий голос оголошує: "Охоронник Майдану Денис Кравцов, до тебе приїхала мама". Повторює тричі.
Як учите активістів "виживати"?
— Якщо розривається граната, треба присісти і прикрити обличчя руками. Коли падає, розвіюється в повітрі. На землі нестрашна. Якби стояли на повен зріст, на Грушевського могло бути сотні жертв і смертей. До шумової гранати "беркутівці" прив'язували гравій, каміння. Це вже смертельна зброя.
Виходить на вулицю, закурює сигарету. Розмову продовжуємо у ресторані "Оліва". Каміль замовляє мінеральну воду та чорний чай.
Хіба досі не склалася загрозлива ситуація? "Беркут" б'є мирних людей, активісти зникають.
— "Беркут" — це державна структура. Там здорова психологічна закладка. Вони не можуть так жорстко бити своїх. Їхнє завдання — зупиняти, а не бити в голову. Бачив, як побили дівчат, які співали гімн. Подумав, що то хворі люди. Коли придивився до облич, зрозумів — це криміналітет. Скоріше за все, олігархи збирають не лише спортивні, а й кримінальні команди. Переодягають своїх охоронців у форму "Беркута".
Говорять, силові підрозділи засилають із Росії. Сумніваюся. Не бачив, аби хтось зі спійманих "беркутівців" чи тітушок виявився росіянином.
Кажуть, перед спецпризначенцями крутять відео, як жорстоко б'ють одного з них. Наголошують: "На його місці можеш бути ти". "Беркут" сприймає активістів Майдану як особистих ворогів?
— Думаю, вони більше ультрас ненавидять. Як на мене, ультрас та тітушки тренуються в одного ляльковода, але у різних залах. У них один вишкіл. Однаково ходять, говорять. Думаю, команди тітушок на зонах формують. Ще до Нового року пройшов на Антимайдан. Перший морозець, сніг падає. Вони до половини пороздягалися, порожньою пляшкою з-під горілки грають у футбол. Кажу: "Якщо зачепите хлопців з Майдану, до Донецька будете летіти. Давайте по-доброму звідси з'їжджайте". Вони не розуміють, що то не гра, а революція.
Тітушок ідентифікувати легко. Вони без синьки на діло не йдуть. У нас жодної п'яної людини немає.
Як має вчинити армія?
— Бути поза будь-якою підтримкою. Служиві знають, що їхня мамка чи батя стоять десь тут. Вони підуть проти рідних? Усі військові обурюються поведінкою "Беркута" з козаком. Як так: офіцер, мужик — і фотографується з голим чоловіком. Це збоченець. Мої знайомі офіцери плювалися. Ми собі такого не дозволяли на війні, — кривить губи.
Кажуть, загиблого на вулиці Грушевського Сергія Нагояна убив снайпер.
— Я бачив гільзу від СКС (самозарядний карабін Симонова. — "ГПУ"). У вбитого витягнули не гуму, а кулю. Вона мала маленький вхідний отвір, але великий вихідний. Можемо вирахували, з якої відстані працював убивця. Узяти його дуже важко. Снайпери працюють у парі, один прикриває другого. Якщо на одного виходять — другий із протилежної точки бачить і попереджає напарника.
Снайпери — витривалі, зі стійкою психікою. Добами лежать на одному місці, практично нерухомо. При цьому ходять у туалет, їдять, не сплять. Погода і місце перебування для них неважливі. Решті людей натиснути на курок важко. На війні спершу я очі закривав. Стріляв і молився: хоч би тільки не вбив.
Худий офіціант стає неподалік, слухає. Каміль замовкає.
Можливо, смерть Нігояна — це робота провокатора?
— На Майдані я не бачив вогнепальної зброї. Як штурмували Міністерство агрополітики, поранили одного хлопця. Казали, що з мисливської рушниці, 12-й калібр. Неправда. Воно одразу відриває руку чи ногу, — роздивляється гільзи на фотоапараті. Підносить близько до очей. — Зір поганий після контузії. Це гільзи не від снайперської гвинтівки, навіть не від мисливської зброї. Пістолетний патрон 12-го калібру від пістолета Макарова. Чи травматична гума.
На Майдані сформували Народну гвардію. Як обирали — за зовнішністю?
— Хлопці можуть бути сильні, здорові, слоноподібні, але толку мало. Новачків ставимо на ніч на пост. За ними спостерігаємо. Дехто просто стоїть збоку, курить, усіх людей пропускає. Такого нам не треба. Пацани на барикадах по 12 годин. Український дім уже увесь заселений. Таке враження, що приїжджають цілим колгоспом. Готові робити грядки і сіяти. На вулицю їх силою не витягнеш. Учора заходжу, там вуйки кабана рубають. Питаю: що, тітушку зарубали? Потім вертаються додому. Розказують, які вони герої, як революцію роблять.
Підходить Андрій у військовому камуфляжі. Обнімаються, плескають один одного по плечу.
— Мій друг зі Львова, теж афганець, — посувається на один стілець, аби той сів. — Говоримо, чи зброю треба брати, — пояснює.
— Я давно казав, що потрібно роздати хоча би 100 автоматів. З холостими набоями. Попередити, що ми ні в кого не будемо стріляти перші. Але нехай вони знають, що ми є. Нехай внутрішні війська знають, кого захищати — того хряка чи свій народ, — Андрій відкриває пляшку мінеральної води. — Влада чекає на закінчення Олімпіади в Сочі. Потім у Путіна будуть руки розв'язані. Він же позичив нашим 15 мільярдів, поки що дав 3. Сказав, розженете Майдан — решту отримаєте.
"Беркутівцям" дають психотропні препарати?
— Чув, що тепер спецпризначенцям для допінгу дають якісь психотропні препарати. На війні всі методи прийнятні, — каже Каміль Валетов. — Це можна по очах визначити. Я їм у вічі не дивився, бо можна пропустити удар. Ворогові треба дивитися у плече, аби контролювати його дії.
Один із лікарів Майдану хірург Назар підтверджує цю інформацію. Прізвища не називає.
— Не раз протестувальники помічали, що "беркутівцям" дають якісь психотропні речовини, — розказує у медичному пункті Будинку профспілок. — Наші хлопці світили їм ліхтарем в очі. Перевіряли зрачковий рефлекс. На різкому світлі зрачок має швидко збільшуватися. У темноті він звужується. Під дією психотропного препарату зрачок великий, на все око. Рефлекс відсутній. Світи — не світи, зіниця майже не змінюється.
3 
1
Коментарі