У селі Плескачівка Смілянського району на Черкащині 11 років працює табір "Козацька фортеця".
— Набираємо дітей від 8 років, — розповідає курінний табору Валерій Вітомський, 25 років. — Та якщо батьки сильно просять, можемо взяти і молодших. Дітей за віком розбиваємо на курені по 10 чоловік. У кожної групи є свій курінний.
Просимо батьків не давати дітям мобільні телефони, бо ті часто їх гублять. Торік у кількох вихованців телефони попадали в річку, знайти їх не змогли.
Діти живуть у військових наметах, сплять у спальниках. Їх учать стріляти з лука, танцювати гопака, їздити верхи, ставити ятери й рибалити.
— У таборі піднімаються о сьомій ранку, — продовжує Валерій. — Одразу ж біжать до річки, де роблять зарядку. За запізнення караємо. Хлопців змушуємо відтискатися від землі, а дівчат присідати. Дітям, чий намет найгірше прибраний, вручають сміттєвий пакет і відправляють чистити територію навколо туалетів. Хлопців учать стріляти з луків, їздити на конях, веслувати на козацьких довбанках, метати ножі й спускатися з вершини гори канатною переправою. Дівчата вивчають травознавство і роблять етнозачіски. Харчуються чотири рази на день із глиняного посуду. Спочатку козацька їжа їм не подобається, просять батьків привезти чіпсів і снікерсів. Проте на третій день на столах нічого не лишається.
У таборі вихованці носять козацькі строї. Розмовляють лише українською.
— Вартість строю входить у ціну путівки — це дві тисячі гривень. Діти ходять у шароварах і вишиванках. Особливо це подобається іноземцям. У нас відпочивав хлопець із Каліфорнії. Коли повертався додому, в аеропорт поїхав у строї. Потім прислав листа: "Мені проходу не давали, всі просили сфотографуватися. Тепер і в себе вдома носитиму таке вбрання". Хлопчик знав українську, бо його батько тут народився. Та в таборі він вивчив багато нових слів. А недавно був у нас хлопчина з Москви. Йому українська важко давалася. Росіянин "осилив" кілька десятків слів, але так і не вимовив "шабля" і "мушкет".
Дітям за козацькими звичаями дають прізвиська.
— Дівчаток називають Квіточками чи Ягідками, а хлопців Сірками, Коржами і Кривоносами. Одного назвали Вареник, бо він страшенно любив поїсти. Іншому дали прізвисько Їжак, бо в нього волосся стирчало. Був у нас хлопчик Гармата. На якомусь конкурсі треба було назвати якнайбільше видів зброї. Він пригадав лише гармату і дуже смішно це слово вигукнув.
Щодня в таборі відбуваються змагання. Переможцям вручають тасьму-нашивку.
— Їх діти пришивають до своїх поясів. Наприкінці сезону підраховуємо, хто зібрав найбільше. Такому дозволяємо раз стрельнути зі справжньої гармати. Її не заряджаємо, щоб не рознести село.
2 
1
Коментарі
7