Киянка 19-річна Ольга Савчук у вересні вийшла заміж за індуса Вано Семджебелі, 23 роки. Він студент Київської політехніки. Ольга навчається у столичному вузі на вчителя іноземних мов.
— Торік сиділа з друзями в кафе, — каже Ольга. — Познайомилася з парочкою, що фіктивно одружилася. Мені стало цікаво, як це. Вийшла з дівчиною в туалет, розпитала, чи живуть разом, чи займаються сексом, що входить в обов'язки фіктивної дружини. Вона запропонувала мені: хочеш, зведу з чоловіком, якому теж потрібен фіктивний шлюб?
Ольга має довге кучеряве волосся. Взуває підбори, бо комплексує через низький зріст — 155 см.
— Мене познайомили з кількома студентами, але стосунки не складалися, — говорить. — Якщо перевірятимуть із посольства, то маю хоча б поцілувати чоловіка. Якщо ж буде огидний — не цілуватиму. З Вано познайомилася влітку. Він лисий. Такі чоловіки мені не подобаються, але в цьому щось притягувало. Знає п'ять іноземних мов, добре орієнтується в українській політиці. Їздив в АТО. Возив хлопцям передачі.
— Довго вагалася, чи виходити за нього заміж. Погодилася, коли мама потрапила в лікарню. Виникли проблеми з серцем. Терміново треба було знайти гроші. Прийшла під Політехніку. Сказала, що готова йти в загс, якщо він одразу заплатить 10 тисяч гривень. Вано погодився.
За фіктивний шлюб запропонував дівчині щомісячне грошове утримання. Протягом 2,5 року платитиме по 5 тис. грн.
— Дехто з дівчат пропонує ще й прописку, тоді це дорожче. Знаю дівчину, якій за фіктивний шлюб чоловік подарував машину, — каже Ольга. — Можна домовлятися в доларах чи євро. Мене влаштовує гривнями. Батьки не знають, що я вийшла заміж. Думають, влаштувалася в кафе офіціанткою.
Весілля молодята відгуляли 11 вересня.
— Чоловік заніс 100 доларів, аби нас швидше розписали. Обручки купили срібні. Коли вийшли із загсу, зняли їх. Чоловік забрав їх собі — на випадок перевірок. Після загсу побіг на футбол, а я — до дівчат. Прізвище не міняла. Живемо окремо. Він із хлопцями винаймає квартиру. За півмісяця зустрічалися двічі. За тиждень після одруження Вано приніс шлюбний контракт. За умовами договору, кожен живе далі, як хоче. Якщо я захочу більшу суму на утримання, маю попередити за півроку. У контракті написали: сексом можемо займатися, якщо обоє захочемо.
У жовтні запросила чоловіка в гості.
— Мама з татом поїхали в гості на кілька днів. Я приготувала борщ і вареники, — розповідає Ольга. — Вареники чоловіку сподобалися, а борщ не їв, бо раніше отруївся ним у кафе. Поїли, подивилися телевізор, і він пішов додому. Хоча я натякала, що в мене нікого не буде вночі. Стало трохи неприємно. Відчуття, ніби я його не цікавлю як жінка. Про чоловіка знаю мало. Він — з Індії. Його сім'я багата. Має двох братів. Не розуміє української, російською говорить повільно.
— Мне этот брак лишь для того, чтобы быстрее получить гражданство. Если не женюсь, могу получить за пять лет, но тогда не имею права во время учебы уезжать из страны, — каже Вано.
— До батьків їжджу двічі на рік. Почав займатися бізнесом. Батько передає тканини, телефони, ліки, що я тут продаю. Заробляю непогано. Планую залишитися в Києві. Мені тут подобається. Дівчину для одруження вибирав майже рік. Дав оголошення в інтернеті, шукав через друзів. Головна умова була, аби не товста й не висока. Але чомусь майже всі, хто приходив, були товсті. Оля спочатку не сподобалася, бо світла. Я більше люблю темноволосих. Але вона цікава. Якщо все складеться, то можу потім одружитися по-справжньому. Поки що я полюбив її вареники з сиром.
3 
1
Коментарі