— Заснувати шлюбну агенцію змусило життя. Мій чоловік Олександр загинув в АТО. Я залишилась із дворічною дочкою на руках. Раніше жила в Луганську, там тепер моя розгромлена квартира. Думала, ніколи не вийду заміж, — розповідає 30-річна Олена Гус із Луганська. Останніх півтора року живе в Дрездені з чоловіком Альфредом Гусом.
— Через півроку після похорону у соцмережі познайомилась із німцем Альфредом. Йому сподобалося моє фото. Почали переписуватися. Спочатку про проблеми в країні, згодом — про особисте життя. Іноземець багато помагав мені і таким же жінкам, у яких родини постраждали через війну. Висилав гроші, речі, продукти. Альфред запросив мене із дочкою до Дрездена, коли пройшов рік по загибелі чоловіка. Поїздку та візу оплатив сам. На останні гроші купила квиток назад. Думала, повернуся через тиждень, але лишилася з німцем. Він власник стоматологічної клініки, має квартиру, автомобіль.
Ідею шлюбного агентства підказав чоловік. Він бачив, що дома мені сумно. До того ж, коли собі шукав дружину-українку, то зіштовхнувся з чималою кількістю проблем. Наприклад, переклад тексту. Спілкувався зі мною через перекладача, який не завжди був на зв'язку.
Він орендував приміщення, найняв перекладачок та привів трьох друзів, які були зацікавлені в українських дружинах.
Пошуком дружин займалася самостійно. Спершу переглядала сторінки в соцмережах та пропонувала молодим дівчатам знайомити їх із німцями. Зареєструвалася на сторінках переселенців та мігрантів. Люди ставились із пересторогою, не дуже активно відгукувалися. За три місяці чоловік почав сердитись. Мовляв, утримання агенції дороге, а толку — нуль. Тоді я у відчаї придумала послугу — "Тур за українською дружиною". Чоловік оплачує повний пакет послуг та їде на зустріч із двома-трьома дівчатами до Києва чи іншого українського міста. Самих дівчат почала шукати через українські шлюбні агенції. За підбір кандидаток плачу 100 євро.
Коли написала свою історію в соцмережі, мені почали писати жінки самостійно. Тепер організовуємо і тури наречених до женихів.
Німці люблять наших жінок. Вони покладисті й несварливі. А ще доглядають за чоловіком, як мами. Готують їжу, перуть і не мріють знайти роботу. Дуже жаліють вдів бійців АТО. Маю каталог з такими жінками. Це не лише вдови, а родичі загиблих: сестри, дівчата, тітки, матері. В Україні цією категорією ніхто не займається, вони кинуті напризволяще. Їм часто потрібна допомога психолога чи навіть психотерапевта.
Одна з останніх клієнток, 20-річна дівчина, хоче виїхати зі Львова. Її хлопця вбили на війні.
Вдови бійців АТО просять знайти чоловіків-іноземців. Їм хочеться виїхати з України. Не бачать тут майбутнього для дітей. Бояться за їхнє життя. Багато розчарувалися в країні.
Бувають кричущі випадки. Якось звернулася жінка з Донецька, в якої у війні загинула вся родина. Два сини й чоловік потрапили під обстріл. Воювали вони на боці сепаратистів. В Україні ця людина виявилася непотрібна. Чиновники наввипередки відсилали її в Росію, на окуповану територію. Жінка навіть кидалася під потяг, але не змогла вчинити самогубство. Написала з відчаю, просила допомогти. Їй 56 років. Життя в Україні для неї закінчене. Ми знайшли чоловіка, який за походженням теж з Донецька, але все життя прожив у Гамбурзі. Місяць тому одружилися.
Ще один випадок був із жінкою, в якої загинув чоловік. Вона лишилася з 17-річним сином. Стало страшно, що й син піде на передову. Шукала фіктивний шлюб, щоб можна було залишитись у країні на кілька років.
У нашій агенції за послуги платять чоловіки. Працюємо не лише з німцями а й з поляками, австрійцями, чехами.
1500 євро (38 850 грн. — ГПУ) коштує для чоловіка іноземця пошук дружини-українки. У цю суму входить листування, фотосесія, послуги перекладача. Німці додатково оплачують подарунки.
30 відсотків українок мріють переїхати жити за кордон та вийти заміж за іноземця. Такі дані опублікувала агенція "Рейтинг". Кожна п'ятнадцята українка 40–49 років є вдовою. Дефіцит чоловіків зріс з початком АТО.
13 
1
Коментарі