Ексклюзиви
вівторок, 27 грудня 2016 05:35

"У жодній інстанції не попросили хабара. Це відрізняє Полтаву від Луганська"

Автор: Олексій Виноградов
  Олексій Онасенко виїхав із дружиною Тетяною з Луганська два роки тому. Відкрив у Полтаві офтальмологічну клініку
Олексій Онасенко виїхав із дружиною Тетяною з Луганська два роки тому. Відкрив у Полтаві офтальмологічну клініку

— Найважче — бути в постійному стресі. Коли не можеш вплинути на події, які від тебе не залежать. Так і з війною на Донбасі. Найкраще відволікає від цих думок робота. Тому після переїзду намагаємося якомога більше працювати, — каже 54-річний Олексій ОНАСЕНКО. В липні 2014‑го з дружиною 48-річною Тетяною Д'яконовою переїхали з Луганська до Полтави.

Подружжя — лікарі. Син 22-річний Кирило вчиться на лікаря за кордоном. Тетяна Іванівна до переїзду була головним офтальмологом Луганська, Олексій Петрович тримав магазин оптики. Залишили 4-кімнатну квартиру.

— З Луганська ми виїхали не добровільно. Тому не люблю слово переселенець. Ми — біженці. Влітку 2014-го Тетяна робила операції пацієнтам під обстрілами. Вирішили їхати, коли до міста перекрили всі дороги, крім мосту в Трьохізбенці. Домовилися з місцевим таксистом, щоб провів нас через блокпости окупанта. В нього були перепустки. Їхали двома машинами. Однією керував я, другою — дружина. Взяли із собою документи, гроші, трохи літнього одягу. Думали, що переїзд — максимум на два місяці. Українська армія тоді почала активно наступати на Луганськ. Сам я родом із Полтавщини, маю тут багато родичів.

У березні 2016-го подружжя відкрило офтальмологічну клініку в Полтаві.

— На її організацію пішло дев'ять місяців. Крім лікарської справи, я ще й займаюся розробкою бізнес-проектів під клініки. Маю зв'язки із фірмами, що постачають медичне обладнання. Ми взяли в оренду приміщення на 200 "квадратів". Здивувало, що в жодній інстанції не попросили хабара. Це відрізняє Полтаву від Луганська. Там скрізь треба давати — податковій, іншим службам. Ще й черги страшні. В клініці працюють дев'ятеро людей. Взяли двох переселенців — анестезіолога й адміністратора. Безкоштовно обстежуємо бійців АТО. За весь час у Полтаві ми ніколи не сиділи. Тетяна їздить оперувати в різні міста України і за кордон.

Винаймають 2-кімнатну квартиру в центрі міста.

— Мою дружину спочатку дивував полтавський суржик. Колись почула від працівниці якесь слово і подумала, що вона нагрубила. Пояснив, що в полтавців така манера розмови. Тут подружилися з волонтерами, бійцями. За цей час встигли сходити тільки на документальний фільм про АТО. Бракує особистого часу.

За два роки не були в Луганську. В квартирі живуть родичі Тетяни Вікторівни.

З родичами й знайомими спілкуємося в соцмережах, по телефону. Стараємося не говорити про політику, бо їх прослуховують. Люди там дуже дезорієнтовані. Бо на Донбасі немає чіткої політики України. Народ не розуміє, чи в них війна з агресором, чи АТО з бандитами.

1  658  206 переселенців із Криму та Донбасу перебувають на обліку в Україні. Дані повідомляє Мінсоцполітики станом на 19 грудня. За рік переселенці отримали 2,9 млрд грн допомоги від держави.

Лікарів терористи не чіпають

— Найпростіше на мирній території тим біженцям, які є хорошими спеціалістами — викладачами, лікарями. Вони потрібні всюди. Легше бізнесменам, які вже знають, як почати свою справу. Таких 7 відсотків. Решта — звичайні роботяги, молодь і пенсіонери. От їм найважче, — каже переселенець Олексій Онасенко.

— Найперша проблема — житло. Молодь може влаштуватися на сезонну роботу чи працівниками на якісь підприємства й отримувати 3—4 тисячі гривень зарплати. Але віддають їх за квартиру.

Під час подій в Абхазії за керівництва Саакашвілі для біженців почали масово будувати помешкання. У нашої влади дивна позиція — ніби скоро окупація на Донбасі завершиться і все стане на свої місця. То навіщо щось будувати?

При такому розкладі варто хоча би запровадити для біженців компенсацію за оренду житла. І соціальні виплати зробити на рівні прожиткового мінімуму.

Зараз багато людей повертаються в окупований Луганськ. Лікарів у місті не чіпають, бо їх там катастрофічно не вистачає.

Складається враження, що ні наша влада, ні світова спільнота не зацікавлені називати події в Україні своїми іменами. Що Росія — агресор, а в Україні — війна. Якщо це визнати, то треба діяти радикальніше. Цього ніхто не хоче.

Війни офіційно нема. Але я чомусь все залишив у Луганську. Мою квартиру можуть спалити, пограбувати. З ким судитися? І в кого просити допомоги?

Зараз ви читаєте новину «"У жодній інстанції не попросили хабара. Це відрізняє Полтаву від Луганська"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути