Ексклюзиви
понеділок, 26 грудня 2005 14:29

Юрій Тітов друкує вірші носом

 

Є в Києві поет, змалечку прикутий до інвалідного крісла. Руки Юрію не служать, тому вірші на комп'ютері друкує носом. Ось-ось вийде четверта збірка його поезій і компакт-диск із піснями.

Велика дев'ятиповерхівка на Оболоні. Усі під'їзди — без охорони. Обмальовані стіни, понівечені ліфти, вирвані поштові скриньки. Тут, у трикімнатній квартирі на третьому поверсі живе родина Юрія Тітова, 26 років. Двері відчиняє мати — Лідія Петрівна, 56 років. Батько — Микола Леонідович, 61 рік, — на роботі. Працює в котельні оператором.

Під люстрою висить "музика вітру" — атрибут фен-шуй. Китайська ознака благодаті. Чотири трубочки, сині дельфіни. Зачепиш головою — дзвенить

У п'ять років написав першого вірша.

Юра сидить у великій кімнаті в інвалідному візку. Вітається очима і посмішкою. Волосся русяве. Одягнений у брюки та светр.

У тьмяній воді акваріума плаває золота рибка. На стінах — дипломи. Поруч — ікона Божої Матері, вишитий хрестиком портрет Шевченка, випалене на дереві зображення Ісуса Христа з ягнятами. Праворуч від дверей — комп'ютер, ліворуч — диван. Шпалери "без строку давності".

— Доводиться вибирати, — пояснює пані Лідія, — ремонт чи нова Юрина книга.

Юрій Тітов, попри хворобу, добре чує, усе розуміє і добре орієнтується в світі. Може вимовити лише кілька звуків, складає їх у слова "да" і "ні". Та рідні його розуміють. Має старшого брата, Миколу, 36 років, який із дружиною та сином давно живе окремо.

— У лікарні була перезміна, — пригадує мама Лідія. — Мені казали: "Нам некогда. Ждите...". І дитя "перетримали". Пологова травма — і церебральний параліч.

Коли дитині виповнився рік, стала вивчати з ним абетку. Схоплював дуже швидко. Так, ніби літери знав до народження. У п'ять років написав першого вірша. Потім попросився на Шевченкову гору до Канева. Перша збірка, російськомовна, вийшла друком, коли Юра закінчував 10-й клас. А після 1991-го став складати вірші добірною українською.

У червні його запросили до Кабінету Міністрів. Вручили диплом "за внесок у розбудову держави". Юрко навіть сфотографувався за робочим столом прем'єр-міністра.

Я знаю, що він кохає блондинку Олю, 25 років, яка викладає англійську мову в університеті. Вона теж пише вірші. Багато з них присвячує Юркові.

— Ніжні стосунки в них зав'язалися кілька років тому, — ділиться таємницею мама Лідія. — Дня не минало, аби Оля не прийшла. А зараз стажується за кордоном як перекладач.

Юрко сфотографувався за робочим столом прем'єр-міністра

До кімнати неквапом заходить кіт Тімка. Білий з чорними ознаками. Підходить до Юрка, вистрибує на руки, тулиться до грудей, обіймає за шию. Зрештою, вкладається на руках поруч із клавішами комп'ютера.

— Тут або Тімка, або робота, — зауважує мама.

Юра намагається щось сказати.

— А пригадуєш, як урятував Тімку? — перекладає мені мову сина. — Ми гуляли в дворі. Юра побачив кошеня, погризене собаками. Підібрали. Тімка виріс на славу. Тільки вухо досі болить. Юру він заспокоює, заколисує.

Півтора року тому я вперше побувала в гостях у родини Тітових. Тоді по квартирі, крім кота, ходив іще голуб Воркуша. Крила й голівка птаха були змащені зеленкою.

Юра нахиляється обличчям до клавіш і "видзьобує" текст:

— Одужав. Відпустили на волю. Недавно прилітав голуб, дуже схожий на Воркушу. З голубкою.

Лідія Петрівна пригощає зеленим чаєм, гречаним медом та шоколадними цукерками. А Юра на прощання дарує роздруківку свого вірша про кохання.

Зараз ви читаєте новину «Юрій Тітов друкує вірші носом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути