Вагітна киянка Марина Гернер у неділю приїжджає на столичну вул. Хрещатик велосипедом. Буде брати участь у велоперегонах у білизні. Їх проводять з нагоди міжнародного дня білизни. Змагатиметься з 36 суперницями.
— Я на шостому місяці вагітності, але це мені зовсім не заважає — навпаки, підтримує, — каже Марина Гернер і гладить себе по животі. — Хто там — поки що не знаю. Вранці почувалася добре, тому вирішили з чоловіком, що брати участь у перегонах я зможу. Вагітність — це не хвороба, а нормальний стан жіночого організму.
Для перегонів навпроти метро Хрещатик обгородили ділянку. Біля лінії старту встановили сцену. На ній головні призи — три велосипеди марок "Фест" та "Електра". На дистанції щометра встановлені смугасті фішки. Учасниці мають якнайшвидше проїхати між ними, не зачепивши. За кожну збиту фішку додають по 2 секунди до часу подолання дистанції. Кілька учасниць перед стартом підмальовують губи і очі. На спині кожної гуашшю виводять номер, під яким виступає.
— Я веду активний спосіб життя. Люблю піші прогулянки і плавання, — каже Марина Гернер. — Доки я рухаюся, кров нормально циркулює, тому завжди маю позитивний настрій. Коли було тепло, ходили з чоловіком купатися. Я живу на Оболоні, неподалік дому є озеро. Працюю в офісі в центрі Києва. На роботу стараюся вийти із запасом часу, щоб від метро ще пройтися. Планую працювати щонайменше ще місяць, а то й два до декрету.
Глядач 63-річний Володимир Хахель приїхав подивитися змагання на саморобному байку. Зібрав його із запчастин велосипедів "Аіст", "Фелта" та водопровідних труб.
— Идея отличная! И погода способствует — в такую погоду только в купальниках и ездить! — говорить він.
Протягом заїздів він дзеленчить дзвоником на кермі велосипеда — аби підтримати учасниць.
Марина отримує приз глядацьких симпатій. Їй вручають сертифікат на 500 грн, які вона може витратити на білизну від бренду "Мілавіца".
Першою до фінішу приїжджає 23-річна Христина Конвісарова з Дніпропетровська.
— Про перегони мені розказав мій хлопець. Це класно — проїхатися Хрещатиком у купальнику, — говорить велосипедистка. Вона у вінку зі штучних квітів, на шиї намисто. Навчається в Придніпровський державній академії будівництва на архітектора. У Київ приїхала на літо до хлопця. — Я щодня катаюся по 2 години. Спочатку хотіла виступити в костюмі жінки-кішки — сама пошила його за чотири дні. Але передумала, бо український стиль мені ближчий.
2 
1
Коментарі