22 лютого виповнився рік доньці найстаршої в Україні матері — 65-річної Валентини Підвербної. 2011-го в чернігівському пологовому будинку вона народила дівчинку вагою 3300 г, 54 см на зріст.
Раніше була заміжня, але дітей не мала. Завагітніла завдяки штучному заплідненню в Київському інституті репродуктивної генетики. Доньку назвала Анною, а похрестила Марією. Вдома зве Сонечком.
Валентина Григорівна зустрічає на сходовому майданчику. До квартири нікого не пускає.
— У мене в хаті порядок, мебель нова. У мого Сонечка дві кроватки — дєтська і взросла і два манєжа — в комнаті й на кухні, — розповідає. — Дочка вже ходить по манежі, а по комнаті — коли держу за ручку. Нєсколько зубів є. Каже "мама", "папа", "дай", "на". І "ладушки" робить. Шустра сильно. Носки із себе стягне на раз-два.
Йде до помешкання подивитися, як там маля.
— Кажуть, у моєї дочки нічого нема. Подивіться, скільки у неї одежі, — виносить стос дитячого одягу з етикетками. — Купляю в спеціалізованих дєтських магазінах. У мене даже карточки на скідку є. А вони дитину хотіли відібрати.
Медики і соцпрацівники після народження Анни засумнівалися, що Підвербна зможе доглядати за немовлям. Хотіли відправити до Прилуцького будинку дитини.
Виносить у коридор малу. Дівчинка блакитноока, світло-русява.
— Вона мене вже цілує, обіймає, — хвалиться Валентина Григорівна. — Лікарі кажуть, розвивається нормально. До мєсних, у поліклініку на Масанах, я не ходжу. Вони там дитя тільки дьоргали за ноги. Від дільничного педіатра я відмовилася. Едінствєнний врач, із яким общаюсь, — головний педіатр області Людмила Кривець. Вона хороший чєловєк, посовєтує і не осудить.
— У садік Сонечко віддавати не буду. У школу хочу вести в 5 із половиною год. Як стане добре говорити, буду вчити читати. Хресних у неї нема. Я хрестила Сонечко в Києві. Батюшка все сам зробив. У Чернігові священики не погоджувалися. Казали — не хочуть брати на себе гріх. Та хіба ж важно, яким способом родилася дитина?
Зараз я получаю пенсію, допомогу на дитину, оформила субсидію. На літо піду торгувати на базар. Донечку із собою буду водити, ні на кого не оставлю.
Виносить із коридору рожевий візок. Кладе у нього Анну. Зверху накидає густий тюль, щоб малої не було видно.
— Я не відчуваю себе старою. Дитина додає мені енергії, є для кого жити. Усього шкідливого ізбєгаю. Продукти з ГМО не купую, телевізора не дивлюся. Обоїв у квартирі не маю — тільки побілені стіни. Так вони лучше дишуть.
2 
1
Коментарі
5