— У КВК почав виступати ще в п'ятому класі. Керівниця шкільної команди вплинула на вибір професії. Коли я вже подав документи на журналістику, сказала: "Не видумуй. Готуйся вступати на акторський факультет". Я послухав і потрапив на бюджет. На перших курсах акторство не приваблювало. Та на третьому ставлення до професії змінилося, — каже 35‑річний Андрій ІСАЄНКО. Він — актор столичного Театру на лівому березі. Знявся в серіалах "Мухтар", "Козаки. Абсолютно брехлива історія", фільмі "Кіборги. Герої не вмирають". Закінчив факультет театрального мистецтва Запорізького національного університету.
— Потім поїхав одразу в Київ. Мене рекомендували в театр імені Івана Франка. Дали номер художнього керівника. Ходив більше тижня, але зустріч постійно переносили. Врешті порвав і викинув папірець із номером телефону. А потім одногрупниця запропонувала піти в Театр на лівому березі. Нас взяли на роботу. Першу роль отримав у виставі "Лоліта". Все, що діялося на сцені — наче в тумані.
2009 року Ісаєнко знявся в серіалі "Мухтар".
— Отримав перший непоганий гонорар. Заробітку за три дні вистачило, щоб заплатити за два місяці оренди квартири, — розповідає Андрій. — Знаковою роботою вважаю роль Суботи в фільмі "Кіборги". Коли в сценаристки Наталі Ворожбит спитав, чому в мого героя такий позивний, відповіла: "Бо він — людина-свято". В університеті я теж був такий. Відповідав за всі гулянки.
У проєкті "Козаки. Абсолютно брехлива історія" телеканалу ICTV працював торік. Це перший український серіал, який показали в кінотеатрах.
— Про початок зйомок почув у гримерці. Доки дізнався номер кастинг-директора, подзвонила моя агентка. Мовляв, кличуть на проби. Після прослуховування продюсерка сказала, що знайшла Назара. До останнього не вірив, що пройшов. Було безліч хлопчачих штук — шаблі, коні, погоні. Багато небезпечних сцен, але актори виконували їх самі. Одного разу ножем ледь не проткнув собі ногу. А якось на повному ходу впав із конем. Добре, що вдалося швидко з-під нього вибратися. Ушкодив руку, але попросив не припиняти зйомки. Щоб не боліло, її заморожували з балончика.
Зізнається, що на вулиці його впізнають.
— Частіше просто дивляться. Підійти бояться, бо я маю 2 метри зросту. Хоча трапляються зворушливі історії. Нещодавно біля мене зупинився чоловік із двома дітьми. Запитав, чи я знімався в "Козаках". Його донька зраділа зустрічі найбільше. Обняла мене і так стояла кілька хвилин. Попри це, зіркова хвороба мені не властива. Дружина слідкує, щоб я не зазнавався. Вчасно говорить: "Хлопчино, зупинись".
"Почали зустрічатися. За тиждень переїхала до мене"
Андрій Ісаєнко одружений із режисеркою Олесею Моргунець. Виховують доньку 4‑річну Марію.
— Познайомилися, коли в мене майже не було грошей. Шукав, де підробити. Друг саме збирався на репетицію вистави-казки, яку мали показувати по селах Київщини. Поїхав із ним на прослуховування. Режисером була Олеся. Побачивши мене, подумала: "Куди в нашу дитячу казку такий двометровий артист?" Щоб одразу мене здихатися, найпершому дала прочитати слова. Видно, щось розгледіла, бо залишила в проєкті. За кілька тижнів ми зрозуміли, що закохалися. Всі гроші, які заробляв в тій постановці, витрачав на побачення з Олесею. Почали зустрічатися. А за тиждень вона переїхала до мене. Одружилися через пів року.
Коли народилася донька, нам з нею одразу пропонували взяти участь у рекламі підгузків. Ми відмовилися. Тепер кастинг-директори запитують, чи не хоче Марія знятися в кіно. Якщо вона саме про це скаже — то будь ласка. Але мені здається — діти, які грають у кіно, починають думати, що вони особливі. Тому почекаємо.
2 
1
Коментарі