У неділю письменниця Оксана Забужко, 45 років, повернулася з Німеччини, де презентувала роман "Польові дослідження з українського сексу". Ми зателефонували до неї в понеділок зранку.
Вам сподобалося у Німеччині?
— Ну-у... Німеччина різна. А Берлін я люблю. Не знаючи цього міста, зрозуміти повоєнну історію Європи неможливо. А ще я випросила у видавця день і поїхала до Заксенхаузена. У 1945 совєцька армія "освободітєлєй" після німців влаштувала там свій концтабір.
Здається, ви збиралися на відпочинок до Іспанії...
— Це було ще в жовтні! Я з"їздила на курорт у Мохакар. Це справжній південь — із пустелею і кактусами. Місце дуже популярне у британців. До речі, книгу "Let my people go" — 15 текстів про українську революцію — писала саме там. На цьому курорті я була вперше... Не люблю приїжджати двічі на одне місце.
Андрухович, по-моєму, перейшов на становище письменника у вигнанні
Їздили туди усамітнитися чи з друзями?
— Ну, було товариство, — зізналася неохоче пані Оксана. — Знімали там віллу, засмагали. Я писала на рідному ноутбуці...
А де жили в Берліні?
— Де жили, що їли... — відгукнулася вона саркастично. — Може, ще де спали?! Є в Берліні на озері Ванзе щось на кшталт нашого будинку творчості. Ось там і спали, і їли, — Забужко весело пхикнула.
Зараз у Німеччині живе інший український письменник — Юрій Андрухович. Бачилися?
— Він там сидить майже рік. А далі сидітиме в Швейцарії. Андрухович, по-моєму, перейшов на становище письменника у вигнанні, — гучно засміялася вона.
Він до вас на читання не приходив?
— Нєа... Та й мені ніколи було з ним зустрічатися. Є щось патологічне в тому, щоб поїхати до Берліна, аби зустрітися з Андруховичем. Я зі "Шпіґелем" зустрічалася.
Над чим працюєте?
— Третій рік пишу роман "Музей покинутих секретів". Може, наступного року закінчу. Є така дівчача гра: викопуєш ямку, кладеш туди кольорові ґудзики та пацьорочки, накриваєш усе скельцем і засипаєш землею. Ви в таке грали?
Коли Скрипка колядує, можна просидіти із роззявленим ротом до ранку
Після моєї ствердної відповіді Забужко продовжила:
— Отакі секрети у моєму романі — метафоричні, з подвійним дном. Головна героїня роману — журналістка. У "Секретах" є гіпотеза, що ця дитяча гра в ґудзики походить від часів колективізації, коли наші прабабці закопували в землю ікони.
А що ви робитимете на свята?
— Ой, боюся, що тяжко працюватиму. На столі лежить невичитаний переклад російською моєї повісті "Інопланетянка". Хоч Новий рік і Різдво для мене — це святе!
Кутю готуєте?
— Сказати "готую" — буде занадто сильно! — сміється. — Готує мама, Надія Яківна. Ми їздимо до неї колядувати, а вона без куті не відпускає. А на Маланку піду в галерею "Ательє Карась". Там щороку роблять вертеп, приходять найцікавіші київські художники — Олександр Ройтбурд, Тіберій Сільваші... Олег Скрипка буває разом із "Божичами". Знаєте, коли Скрипка з ними колядує — можна просидіти із роззявленим ротом до ранку!
Може, я щось не так наговорила, то вибачте, — сказала пані Оксана наприкінці розмови. — Бо я оце однією рукою слухавку тримала, а іншою валізу розбирала.
Коментарі