"Заходжу в ресторан – сидять наші офіцери, а на столі автомати ялинкою складені"

 

— Я на виборах голосував за Порошенка. Думав — прийде, і з усім розбереться. А він нічого не зробив. Уже давно можна було арештувати майно Януковича й усе повернути в Україну. Доки в Києві не будуть масово садити, у регіонах крастимуть і мовчатимуть, — каже 65-річний Микола Халупенко, голова спілки підприємців Херсонщини, депутат Херсонської міської ради.

Із Миколою Володимировичем зустрічаємося біля ресторанного комплексу "Курінь", неподалік села Степанівка ­Херсонського району. Халупенко живе із сім'єю поряд. Три роки тому почав робити вино. Заводить у погріб. Уздовж стін стоять дерев'яні й металеві бочки. Посеред залу — стіл із бокалами. Наливає кілька видів вина — спробувати. Про кожне розповідає. Заходять відвідувачі. Дегустація коштує 80 грн, господар дарує кожному пляшку сухого білого вина.

Що змінилося за рік?

— У розвитку підприємництва — нічого. У бізнесі прем'єр Арсеній Яценюк запровадив мораторій на перевірки. То ніхто не морочить голову фермерам, чому дерево росте так, а не так, як написано у книжці. Раніше бували часто, вимагали хабарі. Коли цей мораторій знімуть, то чиновники, як шакали, на нас накинуться. Вони ж голодні.

Ідемо надвір. Офіціантку просить принести свіжого супу й молодої картоплі. Тримає бокал білого вина. Хвалиться парою страусів на подвір'ї. Купив птахів п'ять років тому. Люди з навколишніх сіл приїжджають подивитися. Сідаємо за пластикові столи під палючим сонцем. Поряд викопане невелике озеро. Микола Володимирович каже, у 1990-х тут був степ.

Належали до якоїсь партії?

— Від Ющенка приходили: "Фермери, підете на вибори? З вас по 20 тисяч доларів, як хочете з нами". Кажу: а навіщо нам? Тоді приїхали "регіонали": "З нами підете на вибори?". Грошей не вимагали. Взяли нас першими у списки. Потім половину вигнали.

Обговорюють зняття мораторію на продаж землі. Що це дасть?

— Коли почнуть продавати перші гектари, вони підуть по 500–1000 доларів. Що ближче до Києва, то дорожче. Буде три хвилі. Перша одразу. Друга — за п'ять-шість років. Тоді ціна виросте до кількох тисяч доларів. А третя — через 10-річчя. Земля коштуватиме десятки тисяч доларів. Це продукт, якого більше не випускають. Китайці розуміють, що справжнє багатство — в цьому.

За кордон продаєте?

— Херсонські фермери вирощують помідори, огірки, ­цибулю. Освоїли європейські технології, вийшли на світові стандарти. Але не маємо переробних підприємств, ніде зберігати продукцію. В нас добре беруть пшеницю, технічні культури — сою та соняшник. Поляки й німці купують наші кавуни. Фермери самі шукають ринки збуту за кордоном. Держава не сприяє. Хоча Міністерство закордонних справ мало б шукати потенційних партнерів, помагати укладати контракти.

А з Росією?

— Із Росією торгувати було простіше. Там ринок не такий насичений, як у Європі. Приїхав — продав. А потім прийняли закон про перетин кордону. Маємо величезні збитки через це. Працюємо, щоб існувати, а не розвиватися.

Як анексія Криму й війна на Донбасі позначилася на вашій роботі?

— У Крим ішло все — картопля, черешня, молоко. Крим збирав 2 мільйони туристів, які годувалися за рахунок херсонських овочів і фруктів. Цього року зменшили площі томатів і ­цибулі.

Це дорога на Мелітополь, — показує трасу. — Два роки тому тут не можна було виїхати — стільки машин. Зараз дороги на Крим пусті.

Учора повз наш комплекс весь день ішли ракети. Моторошно. Позавчора приїхав увечері, стоять дві машини. Заходжу в ресторан — сидять наші офіцери, а поряд на столі автомати ялинкою складені. Іноді здається, що це — сон. Раніше часто їздив у Крим. Рано встав — три години і в Ялті.

Микола Володимирович допиває вино. Замовкає. Із працівником з'ясовує, чи отримав той гроші перед вихідними і чи прийде наступного дня дискувати поле. Каже, за всім слідкує сам, але має гарний колектив. Працівники в середньому отримують по 3 тис. грн.

— Бувало, крали з полів. Тоді розмова коротка — викликаю міліцію і прощаємося.

Давали хабарі?

— Коли готував документи на виробництво вина. Все було оформлене, залишилася податкова в Києві. Комісія сюди приїздила, усе перевірили. Документи обіцяли за тиждень, тоді — ще за тиждень. І так два місяці. Потім каже, що не пришле, а треба самому їхати до Києва. Минуло літо — виноград достиг, збирати треба, а документів нема. Знайомий сказав: віддай пару тисяч доларів. Положив на стіл, отримав документи. Потім дзвонив у СБУ, але реакції не було. Так усе й зам'ялося.

Що зробити, аби країна рушила з місця?

— Прибрати корупцію. Державних службовців, що вкрали більш як мільйон, треба знищувати фізично. Бо він зруйнував чиєсь життя, чиюсь мрію. На війну не треба списувати. Заявили про боротьбу з корупцією — робіть.

Бо корупція — скрізь. У держ­резерв продаємо зерно по 100 доларів. Його тут же відправляють у Єгипет по 250. Якби три роки у владі не крали, ми вийшли б на рівень Польщі.

Ще бракує гарної освіти. Університетів вдосталь, але там нічому не навчають. Приходить технолог влаштовува­тися на роботу. Питаю: що таке каберне? Не знає. Я був у шоці. Годину не міг говорити.

Ви казали, що Херсонщина має виходити на органічне землеробство.

— Два роки тому був у США на семінарі. Інтенсивним господарством Америка й Європа засрали свої землі. Вийти на органічне землеробство можна, якщо є відповідна земля. Європі такої продукції бракує. Ми можемо постачати її.

Децентралізація на часі?

— Децентралізацію роблять, щоб легше було створити ринок землі. Об'єднують до 10 сіл. Транспортного сполучення між ними нема. Всі дороги ведуть до райцентрів, а між селами — ґрунтовка. Децентралізація призведе до запущеності села. Спершу треба робити дороги, а тоді — децентралізацію.

Що держава мала б зробити для фермерів?

— Не заважати працювати і прибрати корупцію. Фермер не може брати кредит під 30 відсотків, може — під три.

У вас працюють переселенці?

— Є сім'я з Донбасу. Обоє були спеціалістами по собаках. Мали гроші, гарну роботу, житло. Поїхали звідти "Жигулями" із причепом. Узяли найдорожчі речі й фотографії. За годину їхній будинок згорів. Таких багато. Вони розуміють, що там не могли б лишитися, навіть якби не втратили майно. Кожен, хто вважав себе українцем, виїхав. Не чекають допомоги від держави. Єдине, що їм треба — посприяти з роботою.

Туризм розвивається?

— Ніхто цим не займається. Доріг нема. В Каховці організували міжнародний туристичний форум. Відкрили його. Губернатор розказує, яка Херсонщина багата і красива. Виходить посол Франції: я їхав до вас із Києва вісім годин, два колеса втратив. Конференцію зразу закрили, оголосили фуршет. Більше не було сенсу продовжувати розмови про туризм.

Виготовляє шість видів вина

Микола Халупенко родом із села Журавлинка Голованівського району Кіровоградської області.

Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, агроном.

1992-го збудував ресторанний комплекс "Курінь", посадив виноградники. Має підприємство з виготовлення вина "Шато". Пропонує шість видів напою. Технології виноробства навчався в Італії та Франції. 2010-го під час виборчої кампанії використав фото з Жераром Депардьє, який дегустує вино в його ресторані.

Дружина 60-річна Віра Григорівна — бухгалтер. Син 32-річний Денис працює в енергетичній компанії. Доньку Анастасію, якій 11, народила коханка.

— Коли жінка взнала про народження Насті, побила стільця на мені, — розказує Микола Володимирович. — На ранок викликала в універмаг. Приїжджаю — стоїть із двома клунками. Каже: тут усе для дівчинки на два роки наперед. Зараз дочка живе з нами. Дружину мамою кличе.

Є онуки: 3-річний Тимур, 2-річна Соломія та Іван, 12 місяців. Родина виховує також 10-річного Івана. Це — син племінниці, яка померла.

Захоплюється ландшафтним дизайном.

Мають автомобілі "Тойота" та "Крайслер".

×