"Жінка стала обзивати бендерівцем і гамнюком"

 

Кримський бізнесмен 42-річний Володимир Ільченко з дружиною 42-річною Іриною розлучився після референдуму у Криму.

— Жінка завжди вважала себе росіянкою, а я українцем, — розказує Володимир. — Коли оголосили референдум і почали піднімати питання, куди приєднуватися, вона захотіла до Росії. А я без України майбутнього в Криму не бачив. Весь мій бізнес налагоджений на українського споживача. Оптом здавав свою продукцію на материкову Україну.

Ввечері прийшов додому, а Ірка заявила: Володя, як не голосуватимеш за Росію, розведемося. Тицьнув їй дулю під носа, а вона мене гепнула каструлею. Почали битися. Теща ледь розборонила, сусідів покликала. Жінка мені здерла всю морду, я набив їй синяк. Погрожувала, що подасть до суду.

Схопив кілька сорочок і з'їхав з їхньої хати. Тиждень до референдуму жив у теплиці з редькою. Надіявся, що так нагло Крим не відберуть. Після того зрозумів, що лишатися тут не можу: бізнес у всіх відбирають, сіяти поля не дають. Якщо вкладу гроші у посівну, то втрачу все. Жінка стала обзивати бендерівцем і гамнюком. Обіцяла натравити на мене російських військових.

Прожили разом 20 років.

— Весь бізнес лишив Ірці і переїхав до Полтави, — продовжує Володимир. — Їхав у поїзді і плакав: шкода потрачених років. З Іриною познайомився на відпочинку в Євпаторії, коли життя їй врятував. Вона відплила задалеко від берега і стала тонути. У джинсах кинувся рятувати її. Коли виніс на берег, була без свідомості. Ледь відкачав. Після відпочинку повернувся в Полтаву, бо робив на заводі токарем. Іра мені писала листи. Через рік приїхав знову у Крим і зробив пропозицію. В Полтаву Іра їхати не схотіла, бо там клімат непідходящий. Переїхав до них. У теплицях вирощував овочі і фрукти.

Ірина за освітою — економіст, але за професією ніколи не працювала. З боєм піднімав її в сезон торгувати полуницею. За день роботи щодня віддавав по 500 гривень. Виявилося, у колег такі самі проблеми з жінками. Змирився, що кримчанки ледакуваті. Вкалував сам.

За сезон хотів купити новий трактор. Тому, як почалася полуниця, возив її сутками сам, поливав і обробляв. Прийшов додому перевдягнутися і не знайшов жодної чистої сорочки. Бо жінці лінь було попрати. Підняв її з ліжка о п'ятій ранку і влаштував скандал. Вона так образилася, що два тижні не розмовляли. Помирилася, коли треба були гроші на шмотки.

Сварилися за те, що жінка не хотіла дітей. Відправляв на лікування, а вона приїжджала і весь час говорила, що рано про поповнення думати. А потім напилася і зізналася, що по молодості зробила три аборти, тепер ніколи не матиме дітей. І з цим змирився, бо маю багато племінників та похресників.

З Іриною спілкуємося по телефону. Говорить пошепки. Зірвала голос, коли в Севастополі святкувала приєднання Криму.

— Я не украинка, у нас характер другой, — каже Ірина. — В Росії краще, люди більші зарплати отримують. Матері пенсію обіцяли в два рази підняти. Мене в пансіонат уже взяли працювати. Тепер до нас почне ще більше туристів з Москви і Пітера приїжджати. Росіяни відпочивають конкретно, не шкодують бабла, знімають найдорожчі кімнати. А українська голота завжди селилася в сараях за 50 гривень. Ще й везла з собою мішки картоплі, щоб було що жерти. Бізнес Володьки перепродам. Я нічого не розумію у тій редьці. Якби він правильно голосував і підтримав мій вибір, досі жили б разом. Тепер хай викручується у своїй Україні.

×