— Раніше пачки цигарок на півроку вистачало. Тепер дві на день мало. Останній рік — у постійних поїздках. Жінка каже, що був одружений з Майданом, а тепер — з АТО, — розповідає 36-річний Ігор Войтенко з райцентру Тростянець на Вінниччині. 18 лютого торік його поранили на Майдані. Нині займається волонтерством, записався добровольцем у батальйон "Айдар". На 10 днів приїхав додому.
З Ігорем зустрічаємося в Тростянці. Він одягнутий у військовий однострій. "Ауді" з номерами військової частини вирушає до товариша Володимира Марингоса, з яким їздять на Донбас. У нього вдома збирають допомогу. На складі Ігор сідає на ящик із цибулею. Закурює "Мальборо".
— У Маріїнському парку снайпер поцілив у голову. Куля вибила око, розірвала півобличчя, зупинилася за сантиметр від кори головного мозку, — згадує події 2014-го Войтенко. Йому зробили кілька операцій, вставили штучне око.
— Болю не відчув. Але зрозумів, що око втратив. Був такий смак неприємний у роті й запах крові. Почало нудити, запаморочилася голова. Просив лікарів урятувати око, навіть якщо не бачитиму. Тільки на третій день дізнався, що мені вклали тенісного м'ячика, — сміється. — Одні співчували, інші шуткували, що з мене буде гарний снайпер. Не хотів, щоб жаліли. Як питали про око — пропонував вийняти показати.
Відтоді добре розвинулася інтуїція. Така, що сам себе боюся. Наче наперед бачу, що має статися. Стояли з "Айдаром" у Щасті. Зранку мав їхати в Старобільськ, а мені ввижається, що нас обстріляють, аж ворота розносить. Так і сталося. Увечері беру цигарку й відчуваю — тільки закурю, буде обстріл. За секунду — почалося. Ресторан, де ми базувалися, знищили.
Ігореві потрібні ще кілька операцій на оці. Гроші на це зібрали люди. Але чоловік витратив їх на самооборону.
— Перед референдумом у Криму ми готувалися до вторгнення з Придністров'я. Гроші пустив на форми, борони, пилки, цепки. Короче, готувалися до партизанщини, — каже Войтенко й витирає сльозу, що постійно тече зі штучного ока.
2 
1
Коментарі