Електоральні акценти 2025 року: під прапорами популізму

2025 рік, на відміну від попереднього, не буде відзначений рекордною кількістю різноманітних виборів, проте низка виборчих перегонів приверне до себе увагу. Спробуємо розглянути найбільш цікаві кампанії з обрання лідерів держав та законодавчих органів, проведення яких несе в собі перспективу впливу на Україну.

Січневий старт: 70% плюс

12 січня пройшов другий тур президентських виборів у Хорватії. Його результати значною мірою передбачені наприкінці 2024-го, коли чинному президенту Зорану Мілановичу не вистачило менше відсотка голосів, щоб зберегти свою посаду за підсумками першого туру. У середині січня його підтримали майже 78% виборців, що може нагадати українцям про президентські перегони 2019 року (про український вимір електоральної демократії ми ще поговоримо).

Хорватія - парламентська республіка, але Міланович здобув перемогу, спроможну підштовхувати країну до політичної турбулентності. Його конкуренція з прем'єром Хорватії Андреєм Пленковичем триватиме - та, не виключено, спричинить дострокові парламентські вибори. Для нас же важливим виглядає той факт, що когорта україноскептиків поширилася на Балкани. До речі, якщо говорити про електоральні перспективи, то студентські протести, що тривають, можуть похитнути позиції президента Сербії Александара Вучича, проте говорити про це як про доконаний факт ще зарано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Третім буде? Президент Хорватії Міланович може долучитися до політичного дуету Орбана та Фіцо

Президентські вибори пройдуть і у Білорусі - звісно, якщо можна називати виборами волевиявлення, результат якого відомий наперед. Білоруські експерти небезпідставно припускають, що Лукашенку можуть намалювати під 90% підтримки, адже реальні конкуренти перебувають або за кордоном, або за ґратами. Четверо інших зареєстрованих учасників "великих перегонів" грають роль статистів без особливого завзяття та натхнення.

Очікувати від кампанії-2025 спалаху протестів не варто з низки причин, серед яких відзначимо не лише ув'язнення знакових фігур протестів серпня 2020 року, але і розгромлені інституції громадянського суспільства. "Молода команда" Лукашенка, судячи з усього, розраховує "перегорнути сторінку" не так для західних політиків, як для обивателів країн ЄС.

Та і самопроголошений лідер Білорусі розраховує взяти участь у переговорах про завершення російсько-української війни, сподіваючись на них отримати геополітичну індульгенцію. Побажання успіху на президентських виборах, яке завчасно прозвучало на адресу Лукашенку від Путіна, не повинно вводити в оману: обидва диктатори належать до категорії заклятих друзів, просто у Кремлі мають чимало важелів впливу на офіційний Мінськ.

Стабільність та німці

Німеччина проведе дочасні вибори в Бундестаг 23 лютого, після листопадового розпаду правлячої світлофорної коаліції, яку сформували у 2021 році СДПН, "зелені" та вільні демократи. Останні виявилися слабкою ланкою, а звільнення міністра фінансів Крістіана Лінднера (лідера ПВД) спровокувала політичний "ефект доміно". Нагадаю, що у 2017-2021 роках сам Олаф Шольц посідав посаду міністра фінансів у широкій коаліції, де соціал-демократи були молодшими партнерами ХДС\ХСС.

За великим рахунком, німецька політика нагадує гру у рендзю (п'ять в ряд), оскільки тамтешні системні політичні партії намагаються протидіяти зростанню радикальних "Альтернативи для Німеччини" та "Альянсу Сари Вагенкнехт". Дві згадані політичні партії можна назвати професійними порушниками спокою у найпотужнішій країні Європи. Вони, за великим рахунком, не приховують свого прагнення сподобатися Путіну, і діють відповідно.

AfD у 2024 році успішно виступила на місцевих виборах у федеральних землях, які були свого часу частиною НДР. Не так давно "альтернативні" отримали підтримку з боку Ілона Маска, який відчув себе у праві втручатися до європейської політики. За сукупністю факторів, AfD зараз посідає друге місце в опитуваннях громадської думки, і цей результат можна назвати тривожним.

Лідер ХДС Фрідріх Мерц тим часом демонструє передвиборну готовність ставити ультиматуми Путіну та постачати Україні ракети Taurus. З одного боку, напередодні виборів політики роблять ще і не такі заяви, з іншого - Мерцу можуть завадити настрої всередині німецького істеблішменту. У ФРН чимало представників бізнесу та політики, які прагнуть якнайшвидше відновити формат business as usual у відносинах з Росією. І він, і Олаф Шольц побували в Україні протягом останніх місяців, щоправда, чинний канцлер не наважується надавати Україні новий пакет військово-технічної підтримки.

Вибори до Бундестагу можуть стати сигналом для всього Європейського Союзу, адже Німеччина залишається найбільш впливовою країною ЄС. Не виключено, що саме проти неї буде спрямовано вістря санкцій, які може запровадити Дональд Трамп у своєму прагненні зробити Америку знову великою. Лише реєстрові оптимісти припускають, що Олаф Шольц може зберегти посаду канцлера, проте не виключено, що правляча коаліція буде широкою - для більш ефективної відповіді сучасним викликам.

Без Волині не обійдеться

З кінця грудня 2024 року набирає обертів президентська кампанія у Польщі, першим на її старт вийшов представник "Конфедерації" Славомір Ментцен. Інші політики розіграли свої кандидатські дебюти максимально оригінально: "Громадянська коаліція" провела перші у політичній історії Польщі праймеріз, які виграв президент (мер) Варшави Рафал Тшасковський. Його підтримали втроє більше партійців, ніж міністра закордонних справ РП Радослава Сікорського.

Прем'єр Польщі Дональд Туск балотуватися у президенти не збирається, навряд чи йому вдасться добитися монолітної підтримки Тшасковського іншими його учасниками. У будь-якому разі, міністр оборони Владислав Косиняк-Камиш, який представляє PSL, регулярно відзначається гострими заявами на адресу України. Натомість маршал Сейму Шимон Головня, лідер партії "Польща 2050", посідає більш помірковану позицію.

Директор Інституту національної пам'яті Польщі Кароль Навроцький став кандидатом від правого політичного середовища Польщі, і вже встиг наголосити, що не бачить Україну в складі ЄС та НАТО. Гостра заочна відповідь Навроцькому у виконанні Володимира Зеленського під час його візиту до Варшави у середині січня викликала обурення представників правих сил. Для них президентська кампанія залишається останнім шансом сформувати хоча б якусь систему стримувань та противаг з Дональдом Туском, для якого у "ПіС" у попередні роки перебування при влади було відверто замало добрих слів. Ефект політичного бумерангу виглядає показовим.

Маємо відзначити, що не лише участь Кароля Навроцького у президентських перегонах визначає Волинську трагедію серед тем кампанії. Трагічні події майже 80-річної давнини стали для польського суспільства консолідуючими, і кандидати в президенти будуть змушені діяти у відповідності з суспільними очікуваннями. Навіть символічне відновлення ексгумації жертв Волинської трагедії може стати корисним для двосторонніх відносин. Польща 1 січня 2025 року розпочала головування Раді ЄС, і цей шанс офіційний Київ має використати для відновлення діалогу зі своїм стратегічним партнером. Проте цей фактор впливатиме і на президентські перегони.

Сьогодні мало хто візьметься передбачити результат президентської кампанії у Польщі, яка лише стартувала та буде супроводжуватися гучними скандалами і гострими випадами кандидатів один проти одного. Доля виборів, швидше за все, вирішиться у перший день літа, а до того політична боротьба триватиме у традиційному для країні форматі безкомпромісної політичної боротьби.

Тривожне літо для Молдови

Влітку у Молдові мають обирати парламент, де протягом нинішнього скликання домінувала партія PAS, до якої належить і президентка країни Мая Санду. Процес переобрання Санду восени минулого року чимало спостерігачів порівняли з пірровою перемогою, а референдум про прагнення євроінтеграції важко назвати вдалим для представників її команди. Молдова - парламентська республіка, тому головний акцент тамтешні політичні актори зроблять на виборах законодавчого органу. Новим фактором для них стала нинішня енергетична криза у невизнаній Придністровській Молдавській Республіці, а проросійські сили намагатимуться взяти реванш за попередні поразки. З великою часткою вірогідності вони рухатимуться кількома партійними колонами, дії яких будуть узгоджуватися з Кремлем.

Вибори на повторі

Скандальними обіцяють бути президентські перегони і ще в одній прикордонній з Україною державі, яка, як і Польща, претендує на особливу роль на східному фланзі НАТО. Мова про Румунію, де наприкінці 2024 року було скасовано результати першого туру, у якому перемогу несподівано отримав незалежний кандидат Келін Джорджеску, який мав вийти до другого туру голосування разом з ліберальною кандидаткою Єленою Ласконі. Та, на відміну від популіста Джорджеску, виступає на підтримку України.

Причина скасування виборів - втручання в агітаційний процес за допомогою немаркованої політичної реклами у TikTok та Instagram. Хоча після скасування результатів першого туру президентських виборів у Румунії встигли обрати парламент, де сформовано проєвропейську коаліцію, але запропонувати кандидата, спроможного дієво протидіяти Джорджеску - тамтешній істеблішмент поки не в змозі. Загальний тренд на посилення популізму грає на його користь, свої дивіденди отримує і ще один політик, лідер AUR Джордже Сіміон. Обіцянки Джорджеску виглядають не просто тривожними, а такими, що несуть серйозну загрозу стабільності регіону та можуть створити проблеми для України в разі його приходу до влади.

Повернення та варіації

У жовтні поточного року пройдуть парламентські вибори у Чехії, де непогані шанси повернутися до влади має лідер партії ANO Андрей Бабіш. Парадокс Чеської республіки полягає у тому, що традиції "оксамитової революції" зараз можуть використовувати у своїх інтересах ті, хто більше схильний до розмашистих обіцянок. Російсько-українська війна знаходить своє відображення у зростанні путінферштеїнгу на рівні європейського істеблішменту та прагненні повернутися до звичного ритму економічного життя. У цьому контексті цікавими будуть вересневі вибори у Норвегії.

Відтак сьогодні не можна виключати, що у низці країн пройдуть дочасні вибори. До згаданих вище Хорватії та Сербії з високою часткою вірогідності можна додати Болгарію, де спроба сформувати стійкий формат парламентської коаліції нагадує національний вид спорту. Неспокійно себе почуває і Кір Стармер, популярність якого після приходу до влади лейбористів минулого року різко впала. Турбулентність стає для Європи звичною ознакою політичного життя.

Україна обирає?

Добре помітно, що в Україні низка потенційних учасників виборів почали готуватися до процесу волевиявлення, сформували штаби, намагаються знайти вигідні теми кампанії. Проте продовження парламентом воєнного стану до 9 травня дозволяє припустити проведення виборів не раніше осені поточного року, і головний фактор, від якого вони залежать - припинення бойових дій. Очевидно, що навіть пауза у війні буде використана Заходом для тиску на українське керівництво. Зеленський та його команда припустилися помилки, не наголосивши навесні минулого року, що він прийшов на один президентський термін, дата завершення якого нині є невідомою з об'єктивних причин.

Путін брехливо називає Володимира Зеленського "нелегітимним", хоча українське законодавство не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану. Натомість у березні минулого року перепризначення Путіна на посаду президента РФ відбулося з брутальним порушенням норм міжнародного права, на окупованих територіях України. Зважати на кукурікання з Кремля та підгавкування російських колаборантів однозначно не варто.

Потрібні інші дії. Наприкінці 2019 року Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс, який передбачає проведення прийдешніх парламентських виборів за відкритими партійними списками. Це і без фактору масштабних бойових дій був би суттєвий виклик для українського суспільства, а після понад 1000 днів широкомасштабного вторгнення з усіма негативними наслідками - і поготів. Тому влада (насамперед Верховна Рада) повинна сформулювати чітку позицію стосовно проведення майбутніх виборів і президента, і парламенту. Це сьогодні відповідає національним інтересам України.

×