Який герб потрібен Україні

Великий герб придумали, щоб догодити комуністам

Тема стара, як світ. Одним рядком окреслю її, щоб мати на увазі:

1996 року в Конституції прописали норму, за якої Україна має 2 державні герби: великий та малий. Малим є Тризуб. З ним усе зрозуміло. Великий потрібно ухвалити у формі Тризубу, основного елементу, та додаткових елементів. Серед них обов'язково – герб війська запорізького - козак з мушкетом.

Вимога дивна і вимушена. Подейкують, що робилося це, щоб заспокоїти комуністів, які не хотіли голосувати за Тризуб. Можливо. Я особисто ще не зустрічав людей, які категорично обстоювали потребу у великому гербі.

Донедавна таким був і я. Ще у студентські роки це здавалося мені логічним. Натхненний проєктами Битинського та Нарбута, я малював собі зразки, як мав би той великий герб виглядати. Згодом робив це вже на комп'ютері. І незмінно виходило щось на зразок герба з полями для історичних земель та 2 щитотримачами – Архангела Михаїла та Руського Лева. Або без щитотримачів як чеський. Різниця лише в деталях. Водночас, я завжди був певен, що професіонали намалюють краще.

Пам'ятаю найпершу пропозицію щодо великого герба. Це був 2001 рік. Пропонували малюнок Олександра Івахненка та Віталія Мітченка - з левом та козаком, і навіть з девізом: "Воля. Злагода. Добро". Уперше побачив його, здається, у газеті "Україна молода". Попри те, що під ним була розгромна стаття, проєкт мені сподобався. Потім у листопаді того ж року його подавали до парламенту вже "вдосконаленим": з жовто-блакитною стрічкою, іншою короною тощо. Проте він так і не пройшов.

За 6 років, під час уряду Юлії Тимошенко, у розпал кризи, оголошено новий конкурс. Як наслідок, уряд затвердив подібний проєкт з майже тим самим складом учасників. Відмінності були незначні. Проте широке обговорення проєкту, гайп довкола нього та президентські вибори не дали змоги парламенту за нього проголосувати.

Попри це, весь цей 10-річний період призвів до виникнення більш-менш усталеного, хоч і в 3 варіантах, неофіційного зразка великого Державного герба України. Щитотримачі – лев і козак, згори корона - вінець, знизу – стрічка, колоски пшениці, калина.

Він став настільки відомим, що, попри різне ставлення до його мистецької вартості, проєкт Івахненка, а саме так скорочено називають цей варіант, попри більшу кількість членів групи, що його розробляли й малювали, "пішов у народ". Його почали малювати на шкіряних обкладинках до паспортів, продавати у крамницях, його зображення потрапило в чиновницькі коридори і навіть на гобелен Офіса президента. Тож, коли Зеленський виголошує свої промови, уважно подивіться, на якому тлі.

Проте до офіційного затвердження цього варіанту так і не дійшло.

І ось, після приходу до влади Володимира Зеленського і компанії знову загорілася ця тема. У прямому сенсі, посеред пандемії Covid-19. Не знаю, чим собі думали можновладці, проте скандал розпалили добрячий.

Подивився я уважно на виставку, яку проводили в Софії - і щось мені здається, що намалював би не гірше. Чув і від декількох інших таку саму реакцію. Абсолютна більшість проєктів, у тому числі відомих художників та графіків, – відверто слабкі. Не лише тому, що митці не змогли втілити свої ідеї. А насамперед тому, що й ідей цих – не так багато. Усе, знов-таки, закрутилося довкола старих зразків.

 

Проєкт Івахненка теж був, проте через різні причини на нього не звернули уваги. Якісному проєктові Івана Турецького присудили лише 3-тє місце. А 1-ше здобув проєкт Олексія Кохана, де за щитодержців Архангел Михаїл та Руський Лев, а козак з мушкетом зображений на хоругві над Тризубом.

На це рішення відразу посипалися звинувачення. Проєкт сам по собі аж кричить: "Де ж мені вас усіх тут розмістити?" Це такий собі пробник, який був можливий 1997 року, коли його вперше висунули, але спізнілий 2020-го. Водночас, відчувається бажання, як у влади, так і в геральдистів, ухвалити бодай щось, що б відрізнялося від проєкту Івахненка. А що варіантів не так багато, довелось затверджувати "сирий" варіант.

Зрозуміло, що ухвалювати його ніяк не можна. Він став би ганебним для всіх українців, щось на зразок "герба" теперішнього режиму в Білорусі. Але позитивом є те, що в сучасній політичній боротьбі та відвертому несприйнятті "Слуг народу" іншими політичними силами зібрати 300 голосів для нього – річ абсолютно нездійсненна. Тому, підозрюю, що він навіть не дійде до Верховної Ради.

Тоді справа знову підвисне на багато років. Попри те, що деякі мої знайомі наполягають, що цими подіями справу з великим гербом буде закрито назавжди, я в цьому сумніваюся. Бо зі статтею Конституції треба щось робити. Вона може бути відкрита десятиліттями, проте це не нормально. А отже, є 3 варіанти.

1-й. Якщо влада має таке бажання ухвалити великий Державний герб України (навіщо?), потрібно створювати спільну групу з переможців, з 1-го, 2-го та 3-го місця, і розробити спеціальне технічне завдання з прописаними вимогами до великого Державного гербу. І паралельно - шукати політичного консенсусу між партіями та (чому б і ні?) олігархами, власниками найбільших ЗМІ. Лише в такому разі оновлений проєкт має шанс. Інакше на нього чекає доля попередніх.

2-й. Кращий. Повернути на розгляд затверджений урядом Тимошенко проєкт Івахненка зразка 2009 року. Він, безперечно, впізнаваний, і отримає значно більше голосів, ніж проєкт Кохана. Щодо нього не потрібно шукати компромісу в суспільстві, оскільки неформально він і так використовується як великий Державний герб. Водночас, саме цей герб викликає неприховану відразу у проросійських сил, на зразок ОПЗЖ, а, ще гірше, у самого "Слуги народу". Що поставило хрест на його перспективах. Проте цей варіант - узаконення традиції - був би вкрай гармонійним і пройшов би максимально безболісно.

І 3-й. Найкращий. Результати ховаються задля уникнення ганьби в парламенті. Усе й надалі триває, як і до сьогодні - стаття є, гербу нема. З часом, можливо, влада знайде можливість прибрати з Конституції згадку про великий герб, або неофіційно й далі використовуватиме проєкт Івахненка. Але це буде, очевидно, після Зеленського.

Будь-які намагання "зелених" протягти варіант-"переможець" наштовхнуться на сильний опір як з боку інших політичних сил, так і з боку суспільства. Та й правда, стільки негативу і близько не було, коли ухвалювали проєкт Івахненка. Тоді було багато голосів "за", хоч і відносна більшість таки була "проти". Тепер "проти" абсолютно всі, тож ухвалювати проєкт Кохана - це як плювати проти вітру. І найголовніше - немає достатньої мотивації, окрім бажання окремих міністрів, зокрема того-таки Олександра Ткаченка.

І, нарешті: чи варто взагалі мати Великий герб? Чи можна на ньому малювати корону? Чи Михаїл – це релігійний символ? Чи можна топтати прапор? З дискусій у фейсбуку та на інших майданчиках, це найпоширеніші питання.

Стверджують, що великі герби зазвичай притаманні імперіям або великим країнам. Так от, у Європі від 10 до 15 країн мають великі герби. Визначити, скільки саме, досить важко, бо є чимало гербів, які відповідають критеріям великого - оздоблення або щитодержці основного щита, але законодавством так не визначаються. Великі герби мають і Грузія, і Болгарія, і Чехія, і Латвія, і низка інших країн, які навряд чи можна назвати імперіями або надто великими, або ж надто колоніальними. Тож це твердження просто не відповідає дійсності. Те саме з короною. Корона присутня на гербах Угорщини, Грузії, Болгарії, Сербії тощо. Вони є республіками! А корону використовують як символ державотворення. Зрештою, корона Данила Галицького була б не зайвою на Великому гербі. Щодо князівського "вінця" - тут усе складніше. Очевидно, що жодної змоги встановити, як він виглядав, немає. Тож довелося б реконструювати.

Архангел Михаїл є насамперед геральдичною фігурою. Він є символом Русі, а згодом Київської землі, зараз – гербом Києва. Ніхто не сприймає його тільки як релігійну фігуру. До речі, той-такий Михаїл зображений і на гербі Брюсселя, столиці Європейського Союзу, яка аж ніяк не можна звинуватити в промоції релігійних символів...

Щодо прапора, то там зображено стрічку в кольорах прапора. Я теж вважаю, що варто б вималювати фігури так, щоб вони на ній не стояли, але не сприймаю аргументу про "топтання прапору". Ще краще, якби там був девіз: золотом на блакитному тлі. Скажімо, прийнятний для всіх: "Слава Україні! Героям слава!" Тоді це питання відпало б саме собою.

Чергова дискусія видалася цікавою. І ми всі з нетерпінням чекатимемо на її продовження. Але не будемо проти, якщо такого продовження не буде.

×