Не така слаба, як здається. Які сильні сторони має Росія

Війна в Україні, як і будь-яка інша, по суті, є полігоном для відпрацювання нових та старих ідей у військовій справі, застосування різних систем озброєння. Особливо така масштабна війна, як нинішня, коли фактично вперше на полі бою зіткнулися радянська та західна системи – підготовки особового складу, застосування техніки тощо. І результати виявилися несподіваними для всіх сторін – України, колективного Заходу, Росії та Китаю, який уважно спостерігає за сутичкою.

Насамперед варто сказати, що більша частина російських систем, які рекламувалися як найсучасніші, такі як гіперзвукова ракета "Кінжал", танк Т-90М, бойові гелікоптери Ка-52, БПЛА "Оріон" тощо, виявилися неефективними в умовах повноцінної війни. І це може мати серйозні наслідки для Кремля у майбутньому. Не секрет, що зброя – це також інструмент геополітичного впливу. Не менш ефективний, а то й ефективніший за гроші. А якщо у світі буде менше російської зброї – буде менше російського впливу.

Недарма СРСР "засівав" своєю зброєю країни соцтабору та тих, хто "не приєднався", для зміцнення "дружби та співробітництва". Не секрет, що в роки холодної війни Азія, Африка, Південна та Латинська Америка були полем інтенсивної конкуренції виробників зброї. Росія всю свою новітню історію намагалася максимально зберегти цей інструментарій, забезпечуючи модернізацію, сервіс та поставки боєприпасів для техніки радянського виробництва, поступово розбавляючи її російською (яка в більшості своєї є логічним продовженням радянських розробок).

Але оскільки випадків наочного зіткнення високотехнологічної (пост)радянської зброї із західною було не так багато, то зберігалася певна аура щодо її ефективності. Тому що виставки та навчання – це одне, а війна – це зовсім інше. Російсько-українська війна наочно показала: російські зразки здебільшого не витримують конкуренції. Росія як постачальник широкої лінійки інструментів для ведення війни фактично підірвала свій авторитет. Фактично війна в Україні – це не технічний і не економічний, а насамперед політичний провал. РФ де-факто вибуває з вищої ліги і стає в ряд з кількома десятками інших країн-виробників зброї – таких як, наприклад, Туреччина або Південна Корея.

Звісно, це не означає, що влив Росії в цій сфері обрушиться ось прямо завтра. Інтерес до цієї продукції із боку третіх країн буде. Але "говорячого коня" Сергія Лаврова прийматимуть в різних бантустанах вже не так привітно. Бо тепер у нього буде не так багато "смачного" в руці. Плюс санкції, через які можливі форсмажори. Плюс питання – а чи зможе Москва гарантувати постачання, коли у неї є власна потреба (так сталося не так давно з Вірменією, якій не поставили проплачену партію зброї, тому що російській армій потрібно на фронті).

 

Залишки високотехнологічної (тобто дорогої) російської зброї навіть після закінчення російсько-української війни продаватимуться на ринку. А ось у ніші порівняно нескладних, невибагливих та недорогих систем озброєнь, які є основним інструментом у діалозі з небагатими країнами, буде жорстка конкуренція з тим самим Китаєм.

З іншого боку, росіяни також навчаються на війні, і війна в Україні показала, що в них залишається ще ціла низка напрямків, де вони все ще зберігають лідерство.

Так, це системи радіоелектронної боротьби та радіоелектронного придушення. Ще з часів Радянського Союзу цей напрямок всіляко культивувався в РФ і отримував достойне державне фінансування. У результаті нині росіяни активно застосовують на фронті засоби РЕБ, які не дозволяють нашим військовим на повну потужність використовувати високоточні боєприпаси (передусім 155-мм снаряди "Ескалібур" американського виробництва, які використовують GPS-наведення), і сильно порушують радіозв'язок та системи управління БПЛА.

Основу сил РЕБ складають комплекси "Мурманськ-БН" для порушення роботи датчиків засобів повітряної розвідки та комплекси РЕБ "Красуха-4" для придушення зв'язку із супутниковими сигналами в радіусі 300 км і ціла купа менш потужних систем. І це при тому, що цієї техніки досить мало в строю – так, ті ж комплекси "Красуха-4" виготовлено лише близько двох десятків. Натомість набагато більше так званої "окопної РЕБ" та антидронових гвинтівок, виробництво яких налагоджено буквально за останній рік.

Зрозуміло, що це працює в обидві сторони і, за деякими відомостями, американські розробники вже почали вносити в системи управління необхідні корективи. Але поки що варто сказати, що станом на середину червня 2023 року російські системи РЕБ і РЕР виявилися більш ефективними, ніж західні та вітчизняні.

Другий украй неприємний для нашої армії момент – це несподівана висока ефективність ударних безпілотників російської армії. Якщо з іранськими "Шахедами" все цілком очевидно – в основі був ізраїльський апарат, який, власне, і проектувався з урахуванням можливостей протидії та максимальної віддачі, то з російськими "Ланцетами" все не так просто. Цілком оцінити їхню ефективність досить складно – очевидно, що у відкритий доступ потрапляють далеко не всі факти ураження техніки, проте очевидно, що психологічний ефект дуже сильний.

На сьогодні є лише оціночні дані різних OSINT-дослідників, з яких випливає , що станом на 19 червня 2023 року зафіксовано 332 епізоди застосування "Ланцетів", у ході яких було знищено 129 одиниць техніки ЗСУ (САУ, РСЗВ, гармати, міномети тощо), ще 157 – пошкоджено. На перший погляд це здається відносно небагато для багатокілометрового фронту. Однак сюди варто додати ще одну новинку, яку росіяни перейняли в нас і дуже активно використовують. Це так звані FPV (First Person View) дрони. Фактично це квадрокоптери або мультироторні безпілотні літальні апарати, які оснащені камерою і передають відео в реальному часі на пристрій пілота. Це означає, що пілот може керувати дроном, використовуючи відеопотік, який передається на екран пілота, що дає йому відчуття, що він знаходиться в кабіні дрона.

Хоча такі апарати можуть брати невелике навантаження – до 1 кг (зазвичай це бойова частина гранати РПГ-7 або саморобний вибуховий пристрій), проте вони дуже дешеві. Зрозуміло, що такі апарати використовуються і з нашого боку, проте, маючи серйозні фінансові ресурси, росіянам за короткий час вдалося закупити в Китаї просто колосальну кількість комплектуючих та організувати їх складання (дійшло до того, що в деяких російських регіонах їх збирають школярі на уроках трудового навчання). І ще – на даний момент реально працюючих способів боротьби з FPV-дронами немає ні у нас, ні у росіян.

Таким чином, можна говорити про те, що росіяни в ході війни роблять ставку на ті системи озброєння, які вже зарекомендували себе в боях, не містять іноземних компонентів і далі тільки масштабують їх виробництво. Приблизно така сама ситуація і зі зразками броньованої техніки, коли російські підприємства у три зміни відновлюють із зберігання десятки та сотні танків, одночасно налагоджуючи виробництво вузлів та агрегатів, які необхідні на фронті. Так, за короткий час було розроблено проект та впроваджено у виробництво захисну платформу (у просторіччі "пательня") для захисту від ударів дронів зверху.

×