"Травневе побєдобєсіє Росії може стати останнім" - погляд Віктора Бобиренка

Усі держави, які воюють, так або інакше застосовують пропаганду. Інформаційна війна триває паралельно і як частина війни основної. Головна мета таких пропагандистських воєн триєдина. По-перше, зробити свою армію та суспільство патріотичнішим і стійкішим до труднощів війни. По-друге, суспільство й армію противника дезорієнтувати, посіяти зневіру, пацифізм і панічні наслідки. По-третє, зробити сусідні держави нейтральними, а краще - союзними. Але держава, що готується до війни, свою пропагандистську війну починає заздалегідь.

Гармати ще мовчать, а статті вже пишуть, відео знімають, заходи проводять. І все відбувається за всіма трьома напрямками.

Основою пропаганди є шаблони. Так уже сталося, що людині легше все сприймати спрощено, узагальнено. Узагальнення показують тенденції і спрощують. З узагальнень формуються поведінкові стереотипи, кліше й шаблони. Шаблони бувають різними. Але часто шаблони формують уявлення про соціальний статус і статусність. І в цьому плані вони можуть бути спрямовані на різні групи населення. Наприклад, статеві (це не я так думаю, це шаблонні уявлення): "Всі баби дури" чи "Всі мужики козли". Є професійні. Наприклад: "Усі лікарі мають поганий почерк". Але є й етнічні. Які часто бувають не лише нейтральні, а й образливі для етносів/націй. От простенькі гостро етнічні. Приклад: українці - саложери. Я знаю кількох патріотів, які не люблять сала. А проте, такий шаблон є. Здебільшого в росіян. І понеслося: макаронники, бульбаші, ковбасники, мамалижники, жабоїди. І в більшості людей тут же склався ряд - народ і гастрономічне прізвисько. Є етносексуальні порівняння. Хто ж не чув анекдоти про палких французів чи кавказців або холодних красунь Альбіону?

Гірше, коли про етноси складають анекдоти, що формують різко негативні шаблонні уявлення. Як приклад - чукчі. У Росії популярні анекдоти про "недолугих і простуватих чукчів":

- Чукча, у Москві був?

- Був.

- Цигарки з фільтром курив?

- Курив.

- І як?

- Та поки фільтр куриш - що попало, а потім як "Прима".

Чукчі не були упокорені Росією, а мужньо відбивалися впродовж століть. Ось із них і намагалися зробити дурників. Бо за "русским" шаблоном тільки дурень не захоче в братні обійми до "русских".

Не заглиблюючись у тему, зазначимо: шаблони формують бажаний для пропагандиста поведінковий стереотип. Етнічний світогляд. А далі - як сніжна куля - суспільство саме формує стереотипи. Через виховання й підглядання одне за одним. Бо ми ж не гірші за сусідів - робимо, як вони. І ось уже татусі, збираючись компаніями на "дєньпабєди", випивають і розказують анекдоти про салоїдів чи дітей Півночі. А діти прислухаються. І відтворюють шаблони в нових поколіннях.

Тобто, кого не любити - вони знають. Кого ненавидіти - підкажуть спеціальні "експерти". Класик - відправлений у пекло Володимир Жириновський. Який зневагу до українців із колегами по цеху перетворював на ненависть. А Володимир Путін, як білий і пухнастий образ, відшліфовував іншу грань - самозакоханість росіян. Класичне - ми б і без України перемогли Гітлера.

Ось і виходить формування шаблону. Діамант сучасного фашизму мають багато граней. І кожна шліфується різними людьми. У кожного - свої меседжі, але разом - формування стереотипної поведінки.

Наприклад, влада розказує росіянам: "Ми такі кльові, ми великий народ. Ми всіх перемогли, але водночас завжди мирні. Росія не хоче війни, але навкруги вороги, які хочуть у нас відняти землю нашу святу". Про святість і стійкість показують фільми, військові пісні співають лідери естради. Дух закручує від власної святості й всесильності.

Далі - різними Данілами Багровими у фільмах типу "Брат/Брат2". Герой, на якого хочуть бути схожими прищаві пацани та якому бажають віддатися дівчата, запросто говорить, що американцям скоро кирдик, і пояснює всім, що недолюблює євреїв чи українців. І малолітки складають слова обожнюваного героя прямо в підсвідомість. На довершення - навіть серійний убивця мститься українцям "за Севастополь".

Ще одне - "незалежні" експерти на токшоу, які залежно від "профілю" або грамотно розказують, як і чому англосакси погрожують Росії, або чому Україні не можна в НАТО. А інші емоційно переходять на крик і планують перетворити все на радіоактивний попіл.

Усе це, повторене багатократно, формує шаблони та стереотипи.

Але шаблони потрібно весь час подразнювати, щоб не забувалися. Це як коли струпами береться рана, а її роздирають, щоб і далі кровоточила.

І має бути головний подразник. Цим подразником у Росії вже понад 20 років є 9 травня.

9 травня - це не один день. Це ціла інформаційна кампанія, що розпочинається ще з кінця квітня й поступово наростає. Апогеєм свята є парад, заяви влад усіх рівнів, клятви "єслінадапавтарім" і народні гуляння. Але ще кілька днів після цього інформаційна хвиля затухає показами воєнних серіалів і спогадами в ЗМІ про свято.

Але цього року все пішло не так. І основний подразник, основний інформпривід може не задатися.

 

Перше. Безпосередньо парад. Парад - це формування спрощеного колективу й колективної відповідальності. Коли йде коробка - це машина, де кожен - гвинтик. Але всіх накручує спільна єдність. Саме тому, до речі, в усіх арміях муштрують стройовою. Щоб заразити відчуттям єдності. І знову ж, учасники - не тільки ті, хто йде. А й ті, хто дивиться і співпереживає. Але тут парад у Москві, коли армія воює, - не надто доречний. Знову ж, треба показувати міць і непереможність. А обстановка на фронтах не надає оптимізму.

Далі за парадом в останні роки несуть "бессмертный полк", щоб показати зв'язок поколінь. А тут вже у "бессмертный полк" вступило багато Ванєчєк. Так багато, що матері в траурі впадатимуть в око. І як то - нести й діда, і внука-правнука? Так дід хоч переміг. А Ванєчкіне покоління - ні.

Тому військові й цивільні паради матимуть сумнівну ефективність. Тому якщо й буде щось, то без "бессмертный полка" й зайвого пафосу. Хіба що з помпою покажуть робочий (камуфляжний) парад у "визволеному" Маріуполі. А картинку відповідну розгонять по всіх усюдах.

Але присмак несправжнього свята залишиться.

Друге. Покажуть відретушовану соціологію. Де "одобрямс" Путіну і настрій на війну покажуть у 70-80% населення. Це теж маніпулятивний момент. Більшість людей - конформісти. Тому соціологія - інструмент пропаганди. Більшість захоче бути, як усі. А значить - підтримувати війну.

Третє. Політичні заяви. Путін пригрозить ворогам. Нагадає про ядерну зброю і готовність перетворити світ на радіоактивний попіл. Нагородить званнями героїв "воїнів-визволителів". Але й закличе до мирного врегулювання. І це тут же підхоплять у їхніх ЗМІ: ми хочемо миру. А підступний Захід не хоче. І ніхто ж не уточнюватиме, що українці теж хочуть миру. Просто нам потрібно повернути території 2013 року. І відшкодувати заподіяне.

Четверте. Як альтернативу одразу заявлять, що ми вже пропонували мир, але підлі "фашисти" відхилили його. І треба оголошувати мобілізацію. І оголосять повну чи часткову (прикордонні з Україною області РФ) мобілізацію. Але тут дві проблеми.

Перша: якщо мобілізацію почнуть зривати? Бо сучасний російський патріотизм - із пультом наперевіс. Ми за війну, але наш Ванєчка залишиться вдома.

Друга: військові заявлять, що мобілізованих потрібно буде два-три місяці навчати, забезпечувати справною і сучасною технікою, сколочувати бойові підрозділи. А значить, пауза в активній війні, втрата часу, який працює на Україну.

Приєднання до РФ псевдореспублік Л/ДНР.

Але ж знову, виявиться, що Сіверськодонецьк і Краматорськ - це території, окуповані Україною? І що на Росії бракує елементарно сил визволити частини цих областей. Чи Святогірську лавру МП.

Ще більшим нонсенсом будуть заяви про приєднання Херсонської області. А референдум, який би це легітимізував? Хоча б для своїх. А Бердянськ і Мелітополь? А південь Запорізької області? Тут легітимність не покажеш навіть своїм. Проте більшість росіян таке рішення визнало б правильним. Але ж це й сигнал Китаю: сильніший може відняти просто так у слабшого. А на Далекому Сході Китай сильніший. То чий там Хабаровськ?

Якщо робити висновок, то в Путіна ще ніколи не було такого невдалого свята. Жодне рішення не є правильним. Ходити нікуди. Пат.

І в створенні шаблонів станеться розрив шаблону. Коли всі уявлення, набуті до цього, ламаються.

Це болісно відбувається в людей. А в імперій це призводить до глибоких криз. У випадку з Росією це може бути криза, із якої імперія не виповзе.

Але ми не заплачемо. В нас є за ким плакати.

×