Наталія ГУРСЬКА, 48 років, менеджер оптової торгівлі, Тернопіль:
— Очікую закінчення війни. Хоча ще п'ять років санкцій — і Росія капітулює.
Маю тривогу щодо виборів. Українці завжди звинувачують владу, яка вона не була б. Якого президента не оберемо, кожний поганий. А звідки візьмуться високі пенсії, коли ми не платимо податки. Не маю жодного знайомого, який би віддавав їх повністю. Ми чекаємо від влади бути кристально чесними, а самі такими не є.
Від президента чекаю реальну боротьбу з корупцією. Розвинути економіку. Українська мова має бути державна.
Наталія КОВАЧ, 33 роки, безробітна, Ужгород:
— У нас уся система влади неефективна. Потрібно зробити жорсткішим покарання для тих, хто краде гроші в держави.
Мій чоловік Cтепан будівельником у Празі працює багато років. Ми й познайомилися там. Я була продавцем морозива. 2009-го приїхала сюди народжувати дитину. Тепер він там, а ми з донькою тут. За рік плануємо переїжджати в Чехію. Та якщо життя налагоджуватиметься, його сюди переманимо.
Віктор КОПИЛОВ, 42 роки, майстер по дереву, Рівне:
— Президент мав би зайнятися армією. Все що робиться — добре, але нам треба нові бази для підготовки, навчання. Служба в армії може бути така ж привілейована, як у США і Великій Британії. Треба освітою солдатів зайнятися: вивчати мови, політологію, вчити програмування, технічні науки.
Друге — дороги. Їх треба не ремонтувати, а будувати. Ну й останнє — взятися за корупціонерів, сепаратистів, усіх хто їздить кланятися до Путіна.
Андріана ЛЕЛЕ, 25 років, журналіст, місто Рахів Закарпатської області:
— Після виборів я лиш сподіваюся, аби гірше не стало. Бо наша стабільність — хитка.
Армію потрібно реформувати. Позбутися радянських канонів у війську. Змінити звання, побут, мову спілкування. Не відступати від європейського курсу та співпраці з НАТО. Було б чудово стати членами Альянсу якнайшвидше.
Інна МОЩЕНСЬКА, 34 роки, логіст у транспортній компанії, Кропивницький:
— Точно треба підвищувати зарплати і зменшувати комуналку. Моя мама віддає за трикімнатну квартиру майже 80 відсотків доходу. Більшість друзів і знайомих виїхали на навчання і роботу в Польщу, Чехію, Німеччину. Наші дипломи не мають ваги в Європі, а з української зарплати нічого не відкладеш.
Віталій СЕРГІЙЧУК, 32 роки, механік, Хмельницький:
— Перестану їздити на заробітки в Польщу. Щоразу думаю, що останній. В Україні починаю щось шукати, а кращого немає. Пропонують максимум 10 тисяч. У Польщі отримую 25. У найближчі два роки змін не буде. Варто ввести погодинну оплату праці, щоб у день мати 800–1000 гривень.
Президент повинен підвищити заробітну плату, щоб можна було оплатити комуналку. При цьому курс долара не має рости. Та найголовніше — лікування повинно бути безкоштовне. У мами виявили пухлину. Гроші, які з братом заробили в Польщі, віддали на курс хіміотерапії. Кожний відкладав на власне житло.
Лариса СЛОБОДЯН, 51 рік, бібліотекар, місто Ковель Волинської області:
— Реформи мають продовжуватися. Особливо — в судовій системі. Розігнати всіх і набрати молодих, найкращих студентів-юристів. Тоді ніхто не скасовуватиме законів, щоб чиновники далі спокійно крали.
Треба покарати причетних до злочинів проти Майдану. Скасувати недоторканність депутатів. Вони представники народу і мають нести відповідальнність за свої дії. Усі процеси, я зробила би показовими. З прямою трансляцією на телебаченні. Щоб ті, хто хоче йти у владу, дивилися і боялися красти, брехати, порушувати закони.
Олег СТАДНИК, 29 років, ресторатор, місто Косів Івано-Франківської області:
— Аби в країні почалися зміни, не президент має змінитися, а люди. Все починається із найменших справ на місцевому рівні. А люди бояться проявляти ініціативу. Не платять податки і ще тим хваляться. Крадуть і в сусіда, і на роботі. Легше ж казати, як у нас все погано, які дорогі продукти, машини, комунальні послуги. Немає парків, ліс вирубують. Це ж все від нас залежить, а не від президента.
Христина СУШКЕВИЧ, 26 років, юрист, Львів:
— Очікую, що Україна рухатиметься в європейському напрямку незалежно від того, хто стане президентом. Хочу, щоб винних за розстріли на Майдані покарали.
Слід долати корупцію. Без цього навряд чи вдасться щось змінити. Медична реформа, освітня реформа, судова реформа мають продовжуватися. Не варто відмовлятися від руху в напрямку ЄС і НАТО. І останнє — підвищення рівня життя. Стабільний, хай і нешвидкий розвиток економіки.
Олександр ШЕМЕТ, 61 рік, громадський діяч, Вінниця:
— Президент має вирішити — воюємо чи ні. Чітко визначитися, де в нас закінчується Схід, і порвати всі зв'язки. Як би болісно це не було.
Необхідно поглиблювати децентралізацію. Наприклад, у Вінниці не повинно бути власності області. Те що в місті, має бути вінницьким — театр, бібліотека, нерухомість, стовпи.
3 
1
Коментарі