— Приїжджайте в мій офіс. Це двоповерхова фіолетова будівля на Оболоні. Там був садочок, — телефоном говорить 55-річний Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".
Приміщення неподалік озера. Оточене 16-поверховими будинками. В одному з корпусів вчаться діти. З їдальні чути запах вареного буряка. Фесенко проводить у кімнату для нарад. Тут м'які меблі та шпалери зеленого кольору. На стінах — картини, африканські маски й арбалет.
— Використовую це приміщення тільки для зустрічей, — каже Володимир В'ячеславович.
Яким для України був 2013‑й?
— Роком відкладених проблем. Феномен Майдану — одна з головних подій року. Але продовження немає. Бачимо три крапки.
Країна була вагітна соціально-політичною кризою з 2011 року. Тоді були виступи афганців, чорнобильців. Торішні парламентські вибори каналізували протестні настрої й активність. Пусковим гачком, імпульсом для нового протестного вибуху стали події 30 листопада.
Парадокс у тому, що опозиція не була готова до Майдану. До саміту у Вільнюсі Тягнибок казав: у нас немає передреволюційної ситуації. З 1 грудня настала революційна ситуація: влада не могла керувати, як раніше, а значна частина суспільства не хотіла жити по-старому. Через деякий час виникла вже патова ситуація. Коли жоден із таборів не мав вирішальної переваги.
Як опозиція мала б домагатися зміни влади?
— На це питання поки що немає відповіді. Якщо й не буде, виходитимемо із ситуації інерційно-стихійно. Бачимо, що Янукович вистояв. Йому вдалося втриматися, хоч іспит був достатньо жорсткий і драматичний для нього.
За рахунок чого вистояв президент?
— Через більшу згуртованість владного табору. Збереження контролю над силовими структурами.
Фесенку дзвонять на мобільний за коментарем. Він просить зателефонувати через 40 хв.
— Зараз активність спадає, — продовжує. — Але проблеми, які спричинили кризу, не вирішені. Політичні вимоги Майдану не виконані. Каталізатором нового спалаху кризи стануть президентські вибори.
2014 року, як про це заявив Віталій Кличко, чи чергові 2015-го?
— Якби за спинами опозиції зараз знову стояли кількасот тисяч людей, тоді вибори могли б відбутися 2014-го. Влада була б змушена вести переговори, як виходити з кризи. Так уже було. 1994 року Кравчук пішов на дострокові вибори, 2004-го — "третій тур" виборів президента, 2007-го — криза парламенту й дострокові вибори. Але після московських домовленостей Янукович на перевибори не піде.
Віталій Кличко зараз є фаворитом президентських перегонів. Єдиний опозиційний лідер, який, за опитуваннями, перемагає Януковича в другому турі з великою перевагою — понад 10 відсотків. Кличко міг би перемогти вже в першому турі, якби був єдиним кандидатом від опозиції. Проблема в тому, що до цього не готові Яценюк і Тягнибок.
Кличко є оптимальним претендентом на роль єдиного кандидата. Це — людина світу. Не треба їхати і представлятись Меркель чи Обамі: "Я такий-то, приїхав з України". Він не тільки боксер, а й громадський діяч у глобальному вимірі. Це для майбутнього президента — величезний ресурс. Також вольова людина, яка вміє формувати команду.
Чому владі та опозиції не вдається домовитися?
— З 2004 року Янукович зробив для себе головний висновок: не треба поступатися, бо це — прояв слабкості. Хоча коли він поступався, потім повертався. 2004-го віддав перемогу на президентських виборах, а через два роки зайняв посаду прем'єра. 2007-го залишив її, а 2010-го став президентом.
Зараз Янукович може не поспішати. Завдяки російським 15 мільярдам доларів економічна ситуація стабілізується і будуть кошти на соціальні виплати. Його виборці реагують саме на підвищення пенсій та зарплат.
Юлія Тимошенко говорить, що президент за домовленістю з дев'ятьма олігархами вирішив здатися Росії.
— Завдяки умовній змові олігархів Янукович став президентом. Але зараз все не так просто. Дехто з представників великого бізнесу симпатизує Майдану, як Віктор Пінчук. Дехто, як Петро Порошенко, бере в ньому пряму участь. Однак більшість олігархів не хочуть ризикувати і зацікавлені у мирному виході з кризи. Показовою була заява Ріната Ахметова: використання сили — це нерозумно і неправильно. Він дав сигнал, що треба шукати компроміс за столом переговорів. Якщо перемагає влада насильницькими методами — це ізоляція, криза стосунків із Заходом. А олігархи є учасниками глобальної економіки. У них там активи, рахунки, будинки, діти навчаються.
Хто міг би бути посередником між владою та опозицією й активістами Майдану?
— Ті ж олігархи. Бо мають зв'язки і вплив на один та інший табір. Ахметов має вирішальний вплив на Партію регіонів. Єдиний з олігархів, хто може впливати на Януковича.
Посередниками можуть бути і представники Європейського Союзу.
Чому опозиція не пропонує програми реформування країни у разі приходу до влади?
— Зараз треба відрядити на підготовку такої програми групу політиків-експертів, які мають досвід державного управління. Наприклад, в УДАРі це — Віктор Пинзеник та Павло Розенко. У "Батьківщині" й "Свободі" теж є такі.
Чи не призведе зближення з Росією до переходу Майдану в іншу площину — розколу між Заходом-Центром та Сходом-Півднем?
— Ми перебуваємо на кордоні двох цивілізацій — європейської та російської. Частина суспільства орієнтується на Європу, інша — на Росію. Політики цим користуються. У країнах, де сталі суспільства, немає відчутної різнорідності, триває боротьба з економічних чи соціальних питань, наприклад, податків. У нас молоде суспільство. Єдина нація поки що не склалася. Майдан сприяє її створенню. Європейська ідея об'єднує російськомовних та україномовних представників молоді, середнього класу, інтелектуалів.
Використання насилля проти Майдану чи представників одного регіону проти іншого може роз'єднати країну. Росія спробує цим скористатися — наприклад, відновивши контроль над Кримом.
Секретар Ради нацбезпеки й оборони Андрій Клюєв заявив, що Україна може розколотися на три частини.
— Це скоріше лякалка. На жаль, є й інший потенційний ризик. Зараз є Майдан, де багато людей мають європейські ідеали й хочуть жити не в совку. Уявимо ситуацію, що через півтора року на виборах перемагає знову нинішній президент. Якою буде реакція цієї частини суспільства? Одні скажуть: "Капець країні, їдемо за кордон". А інші подумають, чому б не жити окремо: "Якщо ми — менша частина України, яка хоче жити з Європою, а не з Донбасом та Кримом, які постійно голосують за цього Януковича, давайте відокремимося. Ви йдіть у свій Митний союз, а ми — в Євросоюз". Таке собі цивілізоване розлучення. Чехія зі Словаччиною розлучилися — все гаразд. От і в нас на хвилі розчарувань прихильників євроінтеграції може виникнути така ідея. Деякі поодинокі інтелектуали її висловлюють. Настрої можуть поширитися, якщо нинішній Майдан програє 2015 року.
Володимир В'ячеславович поглядає на годинник. Прощається й поспішає на запис наступного інтерв'ю. Надворі в червоному "мерседесі" його чекає молодша донька Марина. Фесенко авто не водить. Просить підвозити дружину, доньку чи викликає таксі.
Писав виступи трьом президентам
Володимир Фесенко народився в місті Лозова на Харківщині. Закінчив історичний факультет Харківського університету та аспірантуру в Київському університеті ім. Шевченка. Стажувався у США й Канаді. Працював викладачем.
2001 року переїхав до Києва. Був помічником народного депутата Олександра Фельдмана. Створив Центр прикладних політичних досліджень "Пента". Готував виступи для трьох президентів — Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича.
Дружина 54-річна Ірина — інженер. Викладала машинобудування. Теж була помічником депутата Фельдмана. Зараз — домогосподарка. Мають двох доньок. 34-річна Олена живе в Росії з чоловіком, сином, 14-річним Ігорем, та донькою 4-річною Дариною. Молодша 27-річна Марина — незаміжня. Працює дизайнером інтер'єрів.
2 
1
Коментарі
29