Верховній Раді слід визнати результати референдуму й оголосити про втрату Донбасу. Встановити межу з новоутвореними "народними республіками", тимчасово заборонивши в'їзд громадян із цих регіонів в Україну. Припинити стягувати там податки, виплачувати пенсії, допомоги й дотації, евакуювати ті підрозділи збройних сил і силових структур, що зберігають вірність Києву. Припинити повноваження народних депутатів України від відокремлених областей.
Після цього, по-перше, зникне проблема "багатонаціонального характеру" країни: частка російського населення скоротиться з 17,4% (на початок 2014 року) до менш ніж 11,5%. "Прагнення до Росії" і "регіоналізація" не матимуть місця у порядку денному.
По-друге, з відокремленням Луганська й Донецька звільниться понад $2,3 млрд щорічних дотацій вугільної галузі, а обсяг спожитого країною газу скоротиться на 9,8 млрд куб. м щорічно — майже на 20%.
По-третє, Україна стане значно більше "проєвропейською". Думки про її розділеність і потенційну конфліктність не матимуть підґрунтя.
Росія натомість отримає не лише Крим, на який витрачатиме мільярди доларів щорічно, а й "нове Придністров'я" з 6,6-мільйонним населенням і неконкурентоздатною економікою.
Вугілля Донбасу не потрібне Росії. 1985 року в Донецькій області добували більш як 65 млн т, торік — 37 млн т. За цей час у Ростовській області видобуток скоротився з 31 млн до 5 млн т. Це означає, що дві третини донецьких і луганських шахт закриють у Росії, а сотні тисяч гірників залишаться без роботи.
Донбас стане для Москви колосальним головним болем і величезною "чорною дірою". За моїми підрахунками, вона вимагатиме не менш як $20 млрд на рік незалежно від того, чи стане Донбас частиною Росії, чи його задовольнить статус Південної Осетії й Абхазії.
25 травня Україна отримає нового президента. А згодом і новий парламент — після дострокових виборів до Верховної Ради. Потім Києву слід попросити у Європейського Союзу статусу кандидата на вступ до ЄС, а в керівництва НАТО — прийняття до Альянсу.
Головна проблема сучасної України — це фінанси. Країна має $8,5 млрд торговельного дефіциту, за підсумками 2013 року. Обсяг державного боргу перевищує $73 млрд. Захід і міжнародні фінансові інститути готові надати Києву близько $30 млрд, та значна частина суми піде на покриття боргів і оплату російського газу. Тому запорукою порятунку держави можуть стати лише приватні інвестиції з-за кордону.
У березні 1998 року Євросоюз розпочав офіційні переговори з Польщею щодо її членства в ЄС. Країна приєдналася до Європейського Союзу 1 січня 2004-го. За час, що минув між цими подіями, Польща отримала $52 млрд прямих іноземних інвестицій. У випадку, якщо ЄС оголосить про прийняття України, цей потік виявиться ще більшим, і прийде він зі Сходу.
Сьогодні російські бізнесмени масово виводять капітали з країни, побоюючись диктату силовиків, беззаконня влади, економічного спаду, санкцій. За перший квартал цього року Росія втратила $55 млрд. Нині процес триває. Якщо стане зрозуміло, що незабаром Україна буде Європою, то, як мінімум, чверть капіталу, що йде з Росії, осяде там. Купити дешеві підприємства, продовжити активний бізнес — й автоматично отримати в майбутньому європейську компанію і стати громадянином ЄС — що може бути краще? У результаті російські бюджетні гроші закопуватимуть у шахтах Донбасу і закочуватимуть у дороги Криму, а приватні — працюватимуть на розвиток України.
Крим і Донбас утрачені для України — це варто визнати. Та невдала битва — ще не програна війна. Можливо, Путін сьогодні і вважає себе Наполеоном, але українцям і європейцям під силу перетворити його тріумф на нове Бородіно, а Україну — на нормальну європейську державу. Для цього потрібно небагато: зробити Україну 30-м членом ЄС не пізніше, ніж за 10 років.
2 
1
Коментарі
7