— Бачиш напис "Університет імені Шевченка"? От іди до центрального входу. Там буде наша Люся в червоній куртці, товста така, — кричить у телефон жінка, на вигляд років 50, у парку ім. Шевченка в Києві. — Там усі наші збираються.
О 14.00 в неділю тут має розпочатися мітинг опозиції "Вставай, Україно!". Планували підсумкову акцію на 18 травня. Провести раніше вирішили через те, що більшість Верховної Ради провела засідання на межами парламенту.
Люди починають збиратися об 11.00. Стають групками, одягають партійні накидки й куртки. Парком ходять близько сотні міліціонерів. На вул. Терещенківській — з десяток автобусів із правоохоронцями.
— Все идем к выходу. Нас там сейчас будут одевать, — кричить у телефон чоловік років 20 у спортивних штанях.
Поодаль формується ще одна група. Тримають прапори "Фронту змін". 40-річна жінка у великій дутій куртці тримає аркуш, перераховує людей та записує.
— Где еще 10?— звертається до чоловіка поруч. — Это твоя группа. Позвони им. Пусть сюда подходят, а то потом не найдем.
Людей більшає. Організатори бігають від однієї групи до іншої, формують їх по областях — на акцію привезли активістів із регіональних осередків "Батьківщини", "Фронту змін" та УДАРу. Їх — близько 10 тис. Хоч міліція заявила про 3 тис, а опозиція — про 20 тис.
— Та надо, вот и пришли, — каже хлопець років 17 із прапором УДАРу, підкурює цигарку. — Кличко — нормальний мужик. Чего б не постоять? — відвертається.
Неподалік стоять п'ятеро літніх чоловіків.
— Я ночував на Майдані під час помаранчевої революції, — розповідає один із них, киянин 53-річний Іван Миколайович. — Оце були часи, не те що зараз. Воювати треба. Цю бандитську владу час уже виносити.
Люди стають у два ряди вздовж алеї від пам'ятника. Розгортають плакати: "Ні — державному перевороту!", "Путч не пройде", "Уряд Януковича-Азарова у відставку!".
— Мій прапрапрадід був курінним отаманом у Івана Сірка й мав прізвисько Шайтан — розповідає киянин 57-річний Сергій Марич. Він у темних окулярах і кепці. На акцію прийшов із дружиною, тримає її за руку. — От мені його гени й передалися: я не терплю, коли з мене раба починають робити, і бидлом не хочу бути. Хоча я великий песиміст, мені треба факти, щоб я повірив комусь. Але хочеться вірити, що зараз — це лише початок. Подивимося.
Крізь натовп пробираються лідери опозиційних фракцій Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко. Їх обступають мітингувальники, тягнуть за руки. Тягнибоку й Яценюку дають по рожевій троянді. Політики піднімаються сходами до пам'ятника.
— У нас хороша новина. Людина, яка сьогодні вийшла на свободу — це Юрій Луценко! — вигукує у мікрофон Арсеній Яценюк, 38 років. Дістає телефон і набирає номер. Вмикає гучний зв'язок і підносить телефон до мікрофона. Люди замовкають.
— Кажи, Юра, тебе всі чують і чекають.
— Хочу вам сказати, — чути зі слухавки втомлений голос екс-міністра, — найбільше для людей важить свобода. Але також дуже важливо на свободі бути не одному. І я радий, що тепер буду з однодумцями, які хочуть бачити Україну вільною та демократичною. Політика робиться не у Верховній Раді, чи уряді. Політика робиться на майдані. Ми так перемагали і знову так переможемо.
Люди аплодують.
— Ю-ра! Ю-ра! — скандують хвилину. Яценюк починає говорити, але за вигуками, його не чутно. Чекає, доки гамір ущухне.
— Ну, хоч Юру випустили, і то вже хоч щось, — каже 42-річна Тамара Олексіївна. На мітинг приїхала з міста Бровари, що під Києвом. — Ще би Юлю! А то мучають бідну жінку.
— Та Янукович не випустить, — відповідає інша. Називається Ольгою. На ній — великий кольоровий шалик у етнічному стилі, на голові — висока шапка. — Не буде життя з етой владой, — продовжує. — Подивіться, що робиться: дороги — ужас, за рік убили Київ. Ніколи він такий не був. Гнати цього Попова треба! І Азарова разом із ним. А то живуть, як пани, а нас за бидло щитають. Спасу на них немає. От Юля вийде і всім мало не покажеться.
— Вони вкотре не продумали, як проводити акцію — навіть звук нормальний не виставили, — розмірковує біля входу в університет колишній нардеп-опозиціонер. — Перед мітингом треба було листівки людям роздати, інформувати. Яценюк і Тягнибок мали піти й уклонитися Коломойському та Пінчуку, щоб ті показали у себе на каналах рекламні ролики. Тоді б тисяч 15, а не п'ять, точно зібралися. Пішли б на Банкову, на руках машини звідти повиносили та встановили намети. А так незрозуміло, навіщо це зроблено. Яка мета? Просто прийшли поговорити. Тут багато проплачених людей. Дають від 15 до 60 гривень. Раніше платили по 150 за 2 години.
Розвертається та йде. Яценюк продовжує виступати:
— Ми дуже хотіли б, щоби за один мітинг Янукович написав заяву про відставку. За один — навряд чи. А от за два, три, десять — так. Спочатку виходять сотні, потім тисячі, а потім повстають мільйони. Наше завдання — відставка Януковича і новий український президент.
Мітинг тривав півтори години.
2 
1
Коментарі