Ексклюзиви
пʼятниця, 07 вересня 2012 05:00

"І Кличко, і Яценюк можуть стати наступним президентом" - Брюховецький

Автор: фото: Ольга Камєнєва
  Почесний президент Національного університету ”Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький: ”Мене коробить, коли чую словосполучення ”політична еліта”. Так себе називають дегенерати, які бігають у парламенті”
Почесний президент Національного університету ”Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький: ”Мене коробить, коли чую словосполучення ”політична еліта”. Так себе називають дегенерати, які бігають у парламенті”

Почесний президент столичного університету "Києво-Могилянська академія" 65-річний В'ячеслав Брюховецький призначає зустріч у своєму кабінеті. З вікон просторого приміщення на другому поверсі видно зелені каштани. Кругом — стоси книжок.

— Пізніше передзвоню, Валентино Миколаївно. У мене інтерв'ю, — каже по мобільному В'ячеслав Степанович.

Якою ви бачите теперішню Україну?

— На кожному кроці нас переслідує цинічна брехня. Їду дорогою — безліч рекламних щитів комуністів. На які гроші ця шалена реклама? Про що вони говорять на білбордах? Про те, що влада нищить народ. Але ж комуністи з "Регіонами" утворюють більшість у Верховній Раді. Тобто вони і є влада. Ми всі бачили маєтки комуністичних лідерів, того ж Симоненка. У них є реклама-віршик: "Земля украинцам как родная мать, не дадим за деньги ее продавать". Самі вони не задумуються, як печально-смішно це звучить від комуністів, які у 1930-х роках силоміць забирали землю у селян, а їх, як скот, відправляли товарними ешелонами в Сибір. Чи симоненки-мартинюки гадають, що народ забув про це?

На парламентських виборах ми покажемо, наскільки нація сьогодні сформувалася і усвідомлює себе як суб'єкт історії, а не об'єкт маніпуляції. Дивлячись на молодь, бачу, що можемо мирним шляхом змінити владу. Якщо це зробимо, тоді заслужимо на оплески всього світу.

Cаме молодь дає надію?

— Молодь — різна. Я виростав у часи хрущовської відлиги. Тоді здавалося, що в моєму поколінні не буде стукачів і зрадників. Усі будуть чесними, бо ми раптом дізналися те, що від нас приховували. Але вже в університеті виявилося, що падлюк і стукачів вистачає. І зараз є молодь, яка сидить п'є пиво. Однак має бути критична позитивна маса. Соціологія говорить: щоб змінити ситуацію у країні, треба мати 10 відсотків людей, які мислять у правильному напрямку. В Україні якщо ще й немає цих 10 відсотків, то незабаром буде.

Коли це "незабаром" настане?

— Я колись робив прогноз, і випадково ця дата збіглася з майбутніми президентськими виборами 2015 року. А я обрав 2015-й, бо тоді Києво-Могилянській академії буде 400 років. Я говорив, що президентом України стане випускник нашої академії. І Кличко, і Яценюк теоретично могли б бути випускниками першого набору "Могилянки". Повинно прийти нове покоління й нові люди. Воно вже йде.

Якось ви сказали, що зі студента, який не бунтує, нічого не вийде.

— Основне призначення студента — вчитися. Бунтувати потрібно лише за умови, якщо точно знаєш, як перемогти. Під час помаранчевої революції українці перемогли. А після неї програли вже інші, не ті, які її робили. Я на власні очі бачив, як лідери помаранчевої революції злякалися, коли вийшли люди. Я був членом Комітету національного порятунку й бачив, як усе відбувалося. Коли вони потім казали: "Ми вивели людей!", я заперечував: "Це не ви вивели людей, а люди вивели вас".

Німецький філософ Рональд Піч, який приїжджав щороку викладати до нас, в одному інтерв'ю пояснив ситуацію в Україні. Він сказав: західноєвропейці не можуть нас зрозуміти, бо живуть спокійно і знають, що буде далі. А от українці сидять, сидять, терплять. Насправді ж усе нагромаджується, гальванізується і потім щось з'являється. Хто міг уявити, що 1991 року Україна стане незалежною державою? Хто міг передбачити  результати референдуму? А що після стагнації раптом вибухне Майдан? Також ніхто не уявляє, що буде за років два-три. А щось таки буде. Протестна хвиля наростає. Головне, щоб це відбувалося мирним шляхом.

В Україні можливий арабський сценарій революції?

— Є люди, які кажуть, що незалежність треба скріпляти кров'ю, а українська незалежність нею не скріплена. Так от, ніякі арабські жертви не можна порівняти з тією кров'ю, яку українці пролили за свою незалежність. Починаючи від Богдана Хмельницького, через Мазепу, визвольні змагання початку ХХ століття, УПА, дисидентський рух. Хіба смерть Василя Стуса не є жертвою, що варта мільйонів? Я — противник силових революцій. Історія свідчить, що будь-яка силова революція згодом викликає контрреволюцію. А вона знову завершується кров'ю, тільки з іншого боку.

Команда Януковича зможе передати владу демократично?

— Це залежить від нас. Вибори — результат мислення людей. Усе сфальсифікувати неможливо. А знову оберемо Януковича — так нам і треба. Якщо подобається скотське ставлення влади, то так і буде.

Хто отримає більшість у наступній Верховній Раді?

— Опозиція набере більшість.

Що загрожує українській мові після прийняття закону Колесніченка — Ківалова?

— Нічого. Ми й не таке бачили: і емські укази, і валуєвські циркуляри. Загрозу може нести лише внутрішня байдужість. Якщо народ думатиме "нащо нам та мова здалася, не цікаво, по-руські поцвенькаєш, і одразу ж легше житиметься" — це єдина справжня небезпека.

Хто є сьогоднішня українська еліта?

— Еліти немає. Грішний, коли при створенні Києво-Могилянської академії на початку 1990-х казав, що тут учитиметься еліта. Сьогодні студентам говорю: "Забудьте, що ви еліта. Коли станете старенькі, хтось про вас скаже, що ви еліта, якщо будете на те заслуговувати". Мене коробить, коли чую словосполучення "політична еліта". Так себе називають дегенерати, які бігають у парламенті.

Чому зараз не маємо такого суспільства, яке б хотіли?

— Минуло всього 20 років. Це — ніщо. Думаєте, немає проблем в інших країнах? У Польщі? О-го-го! Там скільки проблем. У Франції, Сполучених Штатах Америки — так само. Проблеми є й будуть завжди. У нас найстрашніше те, що не маємо повноцінної нації. Це — наслідок цілеспрямованої політики денаціоналізації України.

Дзвонить стаціонарний телефон. В'ячеслав Степанович відповідає, що не може говорити, бо в нього інтерв'ю.

— Процес довгий, неоднозначний, але він іде, — продовжує. — В історії України цей період буде такою собі крапочкою. Історики його опишуть трьома реченнями: був один нездатний, прийшов другий дурний, третій недорікуватий. І — все. Але потроху викристалізовується певна група людей, які мусять потім узяти на себе відповідальність. І це вже буде інше покоління. Головне — усвідомлювати, що від твоїх зусиль у кожному конкретному випадку щось залежить. І робити усе для того, щоб воно відбулося.

Можна говорити: "А чого ці політики сидять і не роблять?". По-перше, ти зробив їх політиками. Навіть якщо голосував не за них, це не має значення. Значить, твої знайомі голосували.

У чому українці сильні і слабкі?

— Українці — різні, і в цьому також багатство. Вони не пасивні, бо здатні були на помаранчеву революцію. Дуже боляче усвідомлювати, що справжню еліту свідомо винищили. У 1930-х зруйнували базу, на якій стояла українська нація. Тоді говорили про ліквідацію "куркуля", а насправді винищували трудівника. Залишилися слабші.

Відмовився від депутатства

В'ячеслав Брюховецький народився в Північній Осетії, місті Владикавказ. Навчався на техніка-механіка у Смілянському технікумі харчової промисловості. 1974-го закінчив факультет журналістики столичного Університету ім. Шевченка. За п'ять років вступив до аспірантури Інституту культури ім. Корнійчука.

Працював котельником, слюсарем, кореспондентом "Літературної України". Був одним із засновників Народного руху. Ініціатор створення Національного університету "Києво-Могилянська академія". Із 1994-го протягом 13 років був її президентом. Дотепер — почесний президент. 2006 року обирався до Київської міської ради за списком "Нашої України", але відмовився від мандата.

— Коли побув на одній сесії, зрозумів, що це — ідіотизм. Я не міг витрачати час на дурниці, бійки, — пояснив.

Одружений. Має доньок Оксану, Ольгу та онуку Меланію.

 

Зараз ви читаєте новину «"І Кличко, і Яценюк можуть стати наступним президентом" - Брюховецький». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

83

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути