пʼятниця, 03 червня 2011 07:45

"Треба пройти через революцію"

Автор: фото: Ольга Камєнєва
  Олександр Мамалига: ”Зараз Схід країни ще більшим матом криє цю владу, ніж ми. Незадоволені й податковими реформами, і скороченнями”
Олександр Мамалига: ”Зараз Схід країни ще більшим матом криє цю владу, ніж ми. Незадоволені й податковими реформами, і скороченнями”

55-річний Олександр Мамалига на річницю перепоховання Тараса Шевченка приїхав на Чернечу гору в Канів Черкаської області. Слухав виступи прем'єра Миколи Азарова, спікера Володимира Литвина, радника президента Ганни Герман. Потім підбіг до мікрофона:

— Українці, перед вами виступали раби, підножки, грязь Москви! — прокричав рядки Шевченкового вірша. Мамалигу відштовхнули. Міліціонери записали його дані.

— Жінка злякалася, що квартиру заберуть, — сміється Олександр Дмитрович. — Знайшла найстрашніше.

Він працює тренером із греко-римської боротьби у спортклубі "Буревісник" при агроуніверситеті міста Біла Церква Київської області. Живе в однокімнатній квартирі 6-поверхівки. За склом шафи розвішані фотографії: діда, офіцера царської армії, та онука Антона. На стіні висить картина — Олександр Мамалига з оселедцем, сережкою у вусі й вишиванці. Нижче — виготовлена господарем шабля з алюмінію — для онука.

Що вас так обурило на Чернечій горі?

— Хотів попросити вибачення в Шевченка за людей, які блюзнірствували на його могилі. Почали урочистості московські попи, а закінчили виступом Ганни Герман, яка стала всіх повчати, перевершивши за цинізмом Вітренко. Литвин говорить про якусь совість. Це після того, як Верховна Рада і він прийняли закон про червоний прапор, під яким винищували мільйони українців. Те саме Азаров — довів до ручки своїми реформами. Мене аж розпирало подарувати йому лопату, яку він радив брати українцям і йти на городи.

Що ще в Україні робилося і робиться не так?

— Нічого не робиться так. Я родом із Кіровоградщини і слідкував, як Тимошенко там балотувалася в депутати. Павло Лазаренко хотів проштовхнути її по Бобринецькому району. Цей район завалили всім, виплатили зарплати. Округ купили. Приходили в колгоспи й пропонували солярку для посівної. На словах була домовленість, що коли Тимошенко стане депутатом, селянам ці борги простять. Тимошенко виграла, а тоді прийшли хлопці із загривками й вимагали платити за договорами. Забирали і тракторами, і урожаєм. Із тих пір у мене до Тимошенко особливе ставлення. Але те, що робиться зараз із правами людини — з нею і Луценком — виходить за рамки людського.

Де в цьому вина влади, а де опозиції, виборців?

— Головна вина — наша. Ми цю владу вибрали.

На побутовому рівні в нас ідуть дискусії — мовляв, погано, що прийшов Янукович. А я ставлюся до цього нормально. Ющенко і Тимошенко продовжували б собачитися. Навіть якщо б вона виграла, нічого кардинально не змінилося б. Тимошенко наскрізь фальшива. В українського народу складалася б ілюзія, що при Януковичу буде краще. А так всі побачили, хто є хто. Зараз Схід країни ще більшим матом криє цю владу, ніж ми. Незадоволені й податковими реформами, і скороченнями. Я теж без 5 хвилин можу бути безробітним. У нас в області три спортивних клуби. Їх ліквідовують і створюють спортивну школу.

За кого голосували на виборах?

— За Ющенка, хоч спочатку й не був його прихильником. Коли він почав робити українські кроки, стало зрозуміло, що він — перший український президент. Хоч і з недоліками. У другому турі не голосував.

Як змінюються настрої людей у вашому місті за останній рік?

— Цікавий приклад — наш університет. Коли прийшов ректор Анатолій Даниленко, почав працювати на студентів, усіх деканів переодяг у вишиванки. Ющенка запрошував. Був повністю "помаранчевим". А тепер він — голова міської організації "регіоналів". Усі наші викладачі — члени партії. Тільки я і ще один викладач не вступили.

Чи готові люди вийти на вулиці?

— Усі незадоволені комунальними тарифами, цінами. Але пенсіонерів важко підняти, інтелігенція розпорошена. Потрібен потужний детонатор, соціальний привід — масові звільнення, і щоб був лідер.

Які перспективи України?

— Після того, як були дискредитовані ідеї помаранчевої революції, люди акумулюватимуть гнів не менш як 10 років. Найголовніше в цей час зберігати незалежну державу. Треба, щоб наше покалічене покоління відійшло. А прийшло молоде, яке побачило Європу. Старші звикли: обрали владу, сіли, чекаємо благо. Моя ж дочка вже не чекає. Вчиться в аспірантурі консерваторії, отримує 800 гривень і старається на концертах підзаробити. Це — інша психологія. Тільки така людина може збудувати вільне суспільство. Я задоволений, що молоді люди не знають, хто такий Ленін. Сподіваюся, якщо не мої діти, то онуки житимуть у цивілізованому суспільстві. До того часу доведеться потерпіти, хтось не доживе.

Експерти прогнозують масові виступи на цю осінь. Це реально?

— Навряд буде така революція, як була. Кого ми можемо сьогодні уявити в особі опозиції? Лідерів не видно. Тимошенко позиціонує себе бійцем. А я бачу в ній слабку жінку, яка штучно робить себе сильною. Близько до неї стоїть Яценюк. Дивлюся на нього, як фахівець із греко-римської боротьби, і не бачу воїна, бійця. Є "Свобода". Якщо взяти Тягнибока, Бенюка — то нормальні люди. Якщо рядових "свободівців" — це не витримує критики. Приходить людина в партію і думає: якщо говорити "жиди погані, геть москалів", то цього достатньо для націоналіста.

Найвпливовішою силою сьогодні є журналісти. Вони доносять правдиву думку. Друга сила — моральні авторитети. Їх порозтягували кого куди. Третя — церква. Якщо ці три сили почнуть об'єднуватися, щось вийде.

Люди готові зі зброєю захищати свій бізнес?

— Ми — не воїни, більше від землі, звикли виживати. Інша справа, що збройний конфлікт можуть спровокувати, як зробили це у Львові на 9 Травня, як зроблять 22 червня.

Які сильні та слабкі сторони України?

— Сила у вмінні пристосуватися. У цьому і слабкість. Кажуть, що українці продажні. Я так не вважаю. Це мудрість наша.

Як зробити, щоб українці були заможними?

— Для цього треба пройти через революцію. Але вона має і зворотній бік: починають її ідеалісти, а закінчує сволота.

Вам вистачає на життя?

— Я звик жити по мінімуму. Нам із дружиною багато не треба.

Із кухні чути запах борщу та м'яса. Дружина Катерина Миколаївна запрошує обідати.

Продав порося й надрукував листівки

1989 року Олександр Мамалига заснував осередок Народного руху в Новоукраїнці на Кіровоградщині.

— Якось виготовив плакати з карикатурами проти радянської влади. Став у центрі міста. Із-за угла визирали люди: "Тебя еще не убили?" Жінці подзвонили в дитсадок і сказали: "Твого Сашка посадять". Вона знепритомніла. Потім приходили анонімки "Ми тебе вб'ємо, підірвемо хату". Дочок дражнили "рухівками".

1994-го Мамалига балотувався до Верховної Ради. Не пройшов. За рік висунувся на мера міста. Продав порося за $200 й витратив гроші на листівки.

— Я виграв, але вибори визнали недійсними. Підробили, начебто не з'явилися половина виборців. А балотуватися повторно по тому закону я вже не міг.

Дружина Катерина Миколаївна викладала музику в садку та школі. Тепер на пенсії. Старша донька живе в Харкові, молодша — у Києві. Обидві заміжні. У Харкові росте онук Антон.

 

Зараз ви читаєте новину «"Треба пройти через революцію"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

92

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути