49-річна Вікторія Придущенко, член штабу Маріупольської дружини, була змушена тікати з міста 9 травня. Живе в Києві у знайомих. За фахом математик-програміст. 22 роки працювала головним бухгалтером. Останні п'ять — на підприємстві в Олександра Тарути (брат Донецького губернатора. — "ГПУ"). Підтримувала Майдан, у Маріуполі організовувала акції. 13 квітня зібрала дружину з активістів.
Зустрічаємося в кафе. Вікторія невисока, у джинсах і чорному міні-плащі. Замовляє еспресо. Говоримо російською.
Чому поїхали з Маріуполя?
— Я була в списку самопроголошеної Донецької народної республіки. Сепаратисти розвішували мої портрети. Під ними писали: "Особо опасная нацистка. В списке №1 на уничтожение". 9 травня подзвонили друзі: "У тебе 20 хвилин, треба терміново залишити місто".
Це правда, що ви без зброї захищали міський відділок міліції?
— Це було у Вербну неділю. Нам повідомили, що бойовики спробують захопити УВС. У них уже була будівля виконкому. Ми сподівалися, якщо побачать, що є захисники, — підуть геть.
Ми стояли попереду міліції, а вона — сховалася у будівлі і зачинила двері. Валерій Андрущук (начальник міліції Маріуполя, якого терористи викрали 9 травня. Його у тяжкому стані викупили з полону, лікують у Києві. — "ГПУ") стояв з нами, а його заступник — був усередині. Летіло каміння, нас били заточеними трубами, бітами. Я витягувала поранених. Була вся в чужій крові. У реанімацію потрапили шестеро наших.
У міліції Маріуполя стався розкол?
— Так. Співвідношення сил приблизно 1 до 5. П'ятеро проти України, один — за. Але Валерій Миколайович (Андрущук. — "ГПУ") думав, що впорається. Вимагав дотримуватися присяги. Звертався до них: "Знаю про ваші бізнеси, але можу на щось закрити очі. Мене цікавить — чи є у вас любов до України". Але вони його підвели.
Що тоді сталося?
– 9 травня Валерій Миколайович попросив мене підійти о пів на десяту. Зрозуміла, що у нього нарада, і треба з'ясувати якесь питання. Але зустрітися не вдалося.
Біля пам'ятника воїну-визволителю комуністи покладали квіти. Cтояли літні люди, а на них рухався натовп чоловіків спортивної статури — близько 300.
Біля УВС було тихо. Постріли почалися зсередини. Дзвоню Валерію Миколайовичу. "У нас захоплення, говорити не можу", і зв'язок обірвався. Припускаю, що туди зайшли "свої" — міліція в цивільному. Вбили охоронця, другого поранили. Захопили перший поверх. Потім прибув батальйон автомайданівців "Азов". Вони намагалися ввійти до будівлі, а звідти по них стріляли. Валерій Миколайович був заблокований у кабінеті на третьому поверсі. Хлопці зламали грати, ввійшли. Родіон (Добродомов — боєць "Азова", який загинув у Маріуполі 9 травня. — "ГПУ") залишався на вулиці. Хтось вистрелив йому у спину.
За тиждень до 9 травня формували гнізда для снайперів. Вони стріляли з даху музичної школи. Потім підійшли українські БТРи. А натовп — після покладання квітів — кинувся до УВС. Військам довелося відступити.
Десь о 14.00 мені повідомили, що Андрущука викрали. Подзвонила його другу, відставнику. Сказав: "Сховаю його". Намагався вивезти, але і його поранили.
Стрілянина почалася на нараді. Думаю, Андрущук спробував заарештувати свого заступника, який прикривав сепаратистів. Тоді ж загинув начальник ДАІ Віктор Саєнко. Це був начальник автоінспекції, який вільно розмовляв англійською й українською. Інтелігентна людина, дуже приємна у спілкуванні.
Бачили Андрущука після полону?
— Досі непритомний. Ми познайомилися наприкінці березня. Він не дозволив захопити військову частину, яку штурмували три сотні чоловік. Серед них було багато тих, що "акають" та говорять без місцевого суржику. Андрущук звернувся до давніх друзів, йому допомогли.
2005 року керував операцією на території Ботанічного саду, коли обшукували фірму Ріната Ахметова "Люкс". Після того відправили на пенсію.
Що зараз відбувається в Маріуполі?
— Нашого мера Юрія Хотлубея змусили присягнути "Донецькій народній республіці". Вони його шукали і знайшли. Поруч не було ні міліції, ні народної дружини, що створив Ахметов — якій платить зарплату, плюс 350 гривень за чергування. ДНРрівці звели блок-пости, стоять із гранатометами. Місто захоплене.
На чиєму боці маріупольці? З телевізійних репортажів про референдум можна зробити висновок, що майже всі підтримують ДНР.
— У місті, де живуть 450 тисяч людей, поставили чотири дільниці для голосування. Ось і черги. Насправді, підтримка ДНР не переважає. Люди залякані. 13 травня я була в Києві на похоронах Родіона. Антон Геращенко, радник Авакова, сказав: "У Маріуполі всього 1,5 тисячі тих, хто підтримує Україну". Він помиляється. І багато хто у Верховній Раді помиляється. До мене дзвонять чоловіки та плачуть від безсилля: "Що робити? З кухонним ножем іти проти гранатометів? Чому нас кинули?"
А люди, які кидалися під танки, обдурені чи проплачені?
– 9 травня ми ховали у під'їздах людей, які випадково опинилися поруч. Мирні громадяни при звуках пострілів рятуються. А ті, хто біжить під танки, хто хоче стріляти — це не мирні.
Але є маріупольці, які щиро вірять у Донецьку республіку?
— Є. Тому що сприймають ту інформацію, яка є в місті. Сайт належить депутату-"регіоналу". СИГМА-ТБ — "регіоналу". Телеканал МТВ — громадянину Росії. Всі медіа підконтрольні сепаратистам. 13 травня в газеті "Приазовский рабочий" вийшла стаття, що війська України розстріляли мирних громадян. Хоча є відео, де людина стріляє в потилицю своєму ж. Усе було прораховано, щоб людей налаштувати проти української армії.
Багато хто говорить: оскільки Донбас голосував за ДНР, то хай приєднується до Росії.
— За Донбасом підуть Херсон, Одеса, Запоріжжя. І так, доки сепаратистів не зупинимо. Коли починалося напруження в Криму, я говорила: "Віддасте Крим, буде Донбас". У Києві прибрали Януковича, а в Маріуполі при владі так і залишилися бандити. Й амбіції бандитської влади ширші за регіональний масштаб.
Як відстояти Донбас?
— Потрібно розпочинати з голови. З тих, хто фінансує, організовує натовп. Майдан змінив мислення. У Маріуполі з'явилися активні патріоти, готові протистояти. Тому вірю, що вистоїмо.
1 
1
Коментарі