У Клубі Кабміну в понеділок розвісили чорно-білі фото часів Другої світової. Лунають пісні з радянських кінофільмів про війну. На вході перевіряють паспорти у представників ветеранських громадських організацій. Кожному вручають по три гвоздики. Серед прибулих кілька ветеранів Другої світової.
Гості чекають за круглим столом на прем'єр-міністра.
— У переможених нами країнах ветерани у кращому становищі, — каже до інших полковник у відставці 86-річний Олексій Семишан. — Два роки тому я їздив до Німеччини у складі делегації штурмовиків Берліна. Пішки походив місцями, де на танку їздив. Зустрівся з одним з тих, хто на боці Гітлера воював. Я в нього питаю, як ви живете. Він зам'явся. Я конкретніше: "Ви інвалід війни?". Каже, що поранений, одержує фінансову підтримку від держави. В місяць — 2100 євро. Я зразу помножив на 11 та порівняв зі своєю пенсією. Я тоді 1600 гривень мав. А йому ще комунальні послуги держава виплачує — газ, електрику. А ми й досі отримуємо крихти. По нинішнім цінам треба ветеранську пенсію на двоє множити, щоб достойно жити.
Прем'єр 64-річний Микола Азарова запізнився на 25 хв. Його зустрічають стоячи.
— Давав інтерв'ю німецькому журналу, — говорить російською. — Допитували мене по Юлії Тимошенко. Я їм навів цифру, що ми за газ переплачуємо суму, яка більше річних видатків на охорону здоров'я. У нас люди в лікарнях помирають, а ми змушені Росії платити.
Азаров гортає текст виступу. Відкладає аркуші.
— Мені тут багато написали про збільшені виплати ветеранам, — каже. — Але я не хочу про це говорити — треба було більше додати. Хочу від душі поговорити, бо ми з вами розуміємо один одного.
Передає слово голові Української спілки ветеранів Афганістану Сергієві Червонопиському, 54 роки.
— У Харківській області 240 людей не повернулося з Афганістану, а 1600 ветеранів уже померли, — каже. — В інших областях такий самий рівень смертності. Ветерани роками стоять у чергах за путівками, лікарні просто знищують. Потрібно підвищувати виплати. Ветеранів війни не так багато. Хоча насправді посвідчення учасників бойових дій роздають вісім приватних фірм. Тому пільгами користуються на третину більше людей, ніж є ветеранів насправді.
— Треба розібратися, — перебиває Азаров. — Якщо громадські організації не проти, давайте переглянемо та проведемо ревізію учасників бойових дій.
Наостанок домовляються бачитися двічі на рік, обговорити проект Алеї героїв у київському Парку Слави.
— Не все у нашій країні можна зробити відразу, — підсумовує Азаров. — Великі програми заважає організовувати відсутність політичної стабільності. Дай Україні 15-20 років стабільності, країну не впізнаєш. У нас же прекрасний народ, природа — газ є, нафта є. Причому не за 10 тисяч кілометрів за полярним колом, як у Росії, а в центрі країни. Потрібний час і гроші, щоб це освоїти. Матимемо 60 мільярдів кубометрів свого газу.
3 
1
Коментарі
1