Понад сотня міліціонерів оточують київський Майдан незалежності. У четвер увечері тут мають святкувати восьму річницю помаранчевої революції. Навпроти поштамту стоять член Конгресу українських націоналістів 41-річний Микола Коханівський та лідер Коаліції учасників помаранчевої революції 33-річний Сергій Мельниченко. Між ними на бетонній плиті — закрита картонна коробка від генератора.
— А можна узнать, шо за ящик? — підходить до чоловіків міліціонер. Киває на коробку, тримає рацію. Підборіддя ховає в піднятий комірець бушлата, сутулиться від холоду.
— Генератор, — Коханівський нахиляється і відкриває коробку. — Вибухівки немає. Поки що.
— Это самое главное, — зиркає всередину міліціонер. Відходить на кілька метрів убік.
— Он уже люди зібралися, — каже Мельниченко Коханівському. Показує на інший бік Майдану. Там біля Монумента незалежності стоять з півсотні людей. Тримають синьо-жовтий прапор та білий стяг з чорною смугою і написом "Луганці". — Зранку троє кадрів із Луганська приїхали. І вже біля них така масовка. Сказали, як почнеться мітинг, перейдуть сюди без питань.
Підходить киянин підприємець 58-річний Сергій Авдєєв. На грудях — помаранчева стрічка. Руки тримає в кишенях шкірянки.
— Це ще з тих часів. Там ще "Наша Україна" написано, але я заховав, щоб не наражатися!— сміється чоловік, рукою розгладжує стрічку. — Розчарування в Майдані немає. Я і не чекав, що все одразу зміниться. Більшість так і залишилася тупими матеріалістами — все ковбасу по 2.20 згадують і голоси за гречку продають. Такий от "ковбасний" світогляд. Про Майдан якась сільська тітка тоді по телевізору правильно сказала: "Місяць я прожила в раю". Тоді з роботи приходиш — і біжиш сюди. А втоми не відчував — така от ейфорія у людей була. Усі вітаються одне з одним, посміхаються. А потім наш "пчєловод" весь термін на дивані пролежав. Тільки що визвірявся, як питали, чому це його син у таких розкошах купається. Але поступ у людях іде. Хотілося б, щоб скоріше, але ж Мойсей євреїв 40 років по пустелі тягав доки останній раб помре.
О 17.00 люди з-під Монумента переходять до Головпоштамту.
— Приїхали, бо сподіваємося на новий Майдан, — розказує голова громадської організації "Луганці" 38-річний Сергій Коваленко. На шиї — помаранчевий шалик. Тримає державний прапор і дозвіл на триденну акцію протесту. — Як люди нас підтримають — оголосимо безстрокову акцію протесту. Тут люди весь день вірші читали, виступали з промовами. Але міліція нас до п'ятої вечора відтисла майже до підземного переходу. Кажуть: "Монтаж йолки!". Скоро її в липні будуть ставити — аби на Майдані нікого не було! А чому ні? 180 днів на монтаж і 180 на демонтаж!
Мітинг розпочинається о 18.00. Збираються з півтисячі людей з прапорами громадських організацій та партій. Ставлять прозору півметрову скриньку "Збір коштів для політв'язнів". Туди кидають по гривні, 5, 10, 20, 50. За 1,5 год. вона вже повна.
— Зека геть! Ре-во-лю-ція! — кричать, вимахують прапорами. Політики, аби їх побачили, стають на бордюр. Виступають у мікрофон — звук йде з колонок.
Наприкінці вирішують встановити символічний намет біля Монумента незалежності. Чотири чоловіки розкладають жовте шатро, несуть його в бік Хрещатика — хочуть пройти проїжджою частиною. На підході до дороги до мітингувальників підбігають троє чоловіків у цивільному, починають виривати намет. За кілька хвилин уздовж дороги стають п'ять автобусів з правоохоронцями та автозак. "Беркутівці" в шоломах шикуються колоною вздовж дороги, відтісняють мітингувальників на кілька метрів назад. Шістьох учасників акції тягнуть у машину.
— Кабани жирні, проти кого воюєте? — підбігає високий худорлявий вусань із синьо-жовтим прапором на грудях "Юлі — волю! Банду — в зону!".
Затриманих відпускають наступного дня. За порушення правил проведення мітингу, дрібне хуліганство та злісну непокору міліції штрафують на суми від 52 до 425 грн.
2 
1
Коментарі
15