— Український уряд не прагне військової перемоги у війні з Росією. Єдине, що його цікавить, — тріумф на президентських виборах, — вважає військовий експерт 39-річний Олексій Арестович. — Путіну одного Криму замало, в його інтересах — розчленувати та захопити всю країну.
— Війна уже розпочалася. Поки що немає лише бойових дій. Не так легко атакувати українські частини, які стрілятимуть у відповідь. І росіяни це розуміють. Питання в тому, що треба прийняти практичне рішення щодо військової агресії РФ. Воно досі відсутнє.
До влади прийшов "колективний" Янукович. Ці люди не хочуть, аби українці отримали військову перемогу. Політики прагнуть перемогти на виборах. Можливо, вони задовольняться дипломатичною перемогою Заходу. Наші народні керманичі продовжуватимуть осоромлюватися, роззброювати українських військових, прикриваючись униканням провокацій.
Марґарет Тетчер свого часу зрозуміла одну просту річ: націю не можна виховувати на поразках. Якщо ми не дамо гідної відсічі Росії, це накладе відбиток на наших дітей і онуків. Це змінить націю.
Саме ця травма вигідна політикам. Їм не треба нація, що отримує військові перемоги. Не потрібно лякати людей якоюсь там "могутністю Росії". Згадаймо, коли крихітна Грузія збила два російські літаки, агресори перестали використовувати авіацію, кидаючи бомби деінде, адже жити всім хочеться. "Могучій Росії" навіть не снилося, на що здатні українці!
Буде анексія по Дніпру. Це єдиний варіант, що може мати різні форми. Перша — політичне захоплення за допомогою московських тітушок, яких маскують під українців. Вони захоплюватимуть облради та держадміністрації. Потім новоявлені мери та губернатори оголосять про перехід українських силовиків на бік нової влади. Автоматично вводитимуться російські війська, відбуватиметься повзуче просування далі.
Ще один варіант — раптова операція. Коли в один момент під Києвом будуть російські війська, а також окремі групи в інших регіонах країни. Багато цивільних не розуміє, що таке мобілізувати 170-тисячне угруповання. Путін усе поставив на терези: життя, кар'єру, економіку. Такі речі не робляться за відсутності військово-політичних цілей.
Росія не дасть спокою Україні, доки не досягне свого. Або доки ми не відіб'ємося. Агресія триватиме. Та слід пам'ятати: що більше віддаєш, то складніше повертати. Окрім того, використання озброєних воєнізованих частин не означає безпосередню війну. Треба показати, що ми стрілятимемо у відповідь. До того ж можна ввести українські частини до Криму відповідно до заяв російських колег: боротьба з екстремістами та захист цивільного населення.
Єдине, що змусить Турчинова дати наказ про початок бойових дій — особиста загроза, тобто присутність російських військ під Києвом.
3 
1
Коментарі