— Столицю України треба було ще при Ющенкові перенести у Севастополь. Вигнати звідти Чорноморський флот або хоча б блокувати. Тоді б значна частина українців переїхали на півострів. Потік заробітчан був би не тільки в Київ, а й у Севастополь, — говорить колишній заступник мера Черкас 36-річний Павло Карась.
Зустрічаємося в кафе в центрі міста. Втомлений. Замовляє чорний чай і десерт панакоту і продовжує:
— За п'ять років можна було перенести уряд, Адміністрацію президента і Верховну Раду в Севастополь. Збудувати там окремий урядовий квартал. Так, щоб недалеко від будівель органів влади було службове житло для посадовців. Це й проблему кортежів і заторів, які спричиняють чиновники й депутати, вирішило б. Кажуть: далеко їхати до Севастополя. Але ж будувалися б дороги, мости, розвивалася б авіація, інфраструктура.
А як же Київ?
— Київ залишився б найбільш розвиненим містом країни.
Чи ще залишився шанс повернути Крим Україні?
— Треба зробити кілька кроків. Перший: займати жорстку позицію щодо анексії півострова. На відміну від Абхазії чи Південної Осетії, де був кривавий конфлікт, Україна цього шлейфу в Криму не має. Відторгнення було практично без жертв. Треба створити у кримчан відчуття його, як острова. Показати, що вони є без України. Електроенергія, вода, газ мають іти дуже дорого. Газ — по тисячу доларів за кубометр, вода — не менше. Люди порівнюватимуть, що було і що є.
Друге: в'їзд в Україну для громадян Росії, Білорусі, Вірменії та всіх країн, що підтримали анексію, — за візами. Має діяти правило: коли авіакомпанія літає в Крим, не має права робити це через нашу територію.
Третє: кримські студенти повинні мати прозорі пільгові програми вступу в наші вузи. Але заборонити це громадянам Росії. Має бути налагоджена система дистанційного вивчення української мови в Криму. Ті, хто вивчатимуть, мають отримувати стипендію.
Треба створювати свою систему пропаганди. Це може бути потужна передавальна станція типу "Голосу Америки". Де розказуватимуть правду про Крим, Росію. Люди матимуть вибір інформації. Те саме в інтернеті.
Чи здатна це вирішити нова влада?
— Вона у своїх діях мало чим відрізняється від попередньої. Фахівці їм не потрібні, тому на посади претендують люди без жодного досвіду роботи, але з партійним квитком.
Суспільство змінилося, а Тимошенко — ні. Вона йде старим перевіреним шляхом — популізмом. Це спровокує ще один Майдан.
Що не так робить Тимошенко?
Продовжує виголошувати лозунги "Крим буде український!", "Ми переможемо!". А плану дій нема. Новий Майдан буде обов'язково, якщо ситуація не зміниться. Убивство Музичка (Сашко Білий. — "ГПУ") — сигнал того, що міліція не змінилася. Вони брешуть. На це різко реагує молодь. Вбивство Музичка могло бути операцією Росії, щоб ввести війська у східні області.
Зараз іде війна за незалежність. Путін мріє повернути нас у радянські часи. Але він не врахував одну річ — за цей з'явилась українська нація. Виросло покоління, що не пам'ятає Радянського Союзу, у них немає жодної ностальгії за ним. Ми маємо відстояти право на незалежність. Створити власну армію, спецслужби, поліцію, суди, державний апарат. Для цього потрібні реформи. Треба робити хоч щось. Поки що ж влада займається одним — ділять посади. Найбільша небезпека для України зараз не Росія, а власна влада.
Таке враження, що основна мета в теперішньої влади, яка представлена "Батьківщиною" — перемога Юлії Володимирівни на президентських виборах. Конфлікт із Росією, Крим, боротьба з корупцією — усе на другому плані. Щось змінилося у прийнятті рішень? Кудись ділася кулуарність? Хтось спілкується з громадянським суспільством? Ні! Турчинов поводиться, як Янукович.
По чому це видно? Що мав би робити Турчинов?
— Усі призначення Турчинова — кулуарні. Хоч одного губернатора призначили відкрито? Ні.
Народ чекав дві ключові реформи. Перша — інший спосіб призначення влади. Місцеві адміністрації формувалися і формуються за старим принципом: хтось подав кандидатуру і хтось її проштовхнув. Щось змінилося? Приходять помаранчеві "любі друзі". Дехто з них свого часу крав більше за "регіоналів". Кажуть, Кличко подав на губернатора кандидатуру в якійсь області. От хай би вийшов і сказав: партія бере на себе відповідальність за стан справ у області.
Що робити із судами, міліцією, аби їм почали довіряти?
— Реформа міліції не відбулася. Судів — теж. Судді, що приймали заборони про мирні зібрання, і далі працюють. Для прикладу, у Грузії реформи в економіці робив Каха Бендукідзе, а правоохоронної системи — Вано Мерабішвілі. Вони взяли на себе відповідальність. А в нас не хочуть. Слухаючи міністра внутрішніх справ Авакова можна подумати, що в міліції все добре. Слухаючи колишнього міністра оборони Тенюха — в армії служать одні герої. Ніхто не говорить, що кожен другий військовий у Криму — це злочинець, який зрадив батьківщину і перейшов на бік окупанта. Що потрібно зараз робити? Невідворотність покарання для цих людей має бути обов'язковою. Через 20, 30, 50 років.
Як реформувати міліцію?
— Туди мають прийти нові люди. Треба використати європейський досвід. Потрібно, щоб була місцева міліція, що підпорядковується виборному меру. Плюс має бути невеликий підрозділ громадської безпеки. Патрульно-постова служба — державна, ще слідство. Ніяких УБЕЗів, УБОЗів. Вони непотрібні. Ці функції має виконувати звичайна поліція, злочини розкривати — слідчі. Ці люди мають бути навчені в Європі.
Які ще реформи мають стати першочерговими?
— Адміністративно-територіальна. Потрібно створювати сильні сільські громади з лікарнею, школою, будинком культури, кількома бібліотеками, комплексом комунальних закладів, які вивозять сміття, прибирають вулиці. Це об'єднання кількох населених пунктів на рівних правах. Усе це має ґрунтуватися на доброму транспортному сполученні всередині цього об'єднання. Тобто, в одному селі буде школа, в іншому — лікарня, ще в одному — заклад культури. І немає в них якогось центру.
Прем'єр Яценюк заявив про потребу ліквідувати обласні держадміністрації.
— Це означає здійснити мрію Путіна. Це — шлях до втрати незалежності, до розпаду країни. Коли вся повнота влади перейде в обласні ради, до кожного депутата прийде представник Путіна. Скаже: проголосуй за приєднання до Росії й отримаєш мільйон доларів. У Криму це спрацювало. В інших регіонах теж може спрацювати.
Суспільство готове до радикальних змін?
— Так. Народ готовий до змін. Тому вийшов на Майдан. Однак там відчувалася проблема між людьми і лідерами. Суспільство істотно випереджає їх у розвитку. Тому починати треба зі зміни лідерів через нові вибори за іншою системою — з відкритими виборчими списками.
Публічно сварився з Поплавським
Під час перевиборів у листопаді торік на окрузі №194 в Черкасах кандидат у народні депутати 64-річний Михайло Поплавський заявив:
— Треба відірвати хвоста Карасю за погану роботу комунальних служб.
На що тодішній заступник мера Павло Карась відповів:
— Поплавський може відривати що завгодно і кому завгодно. Навіть хвости карасям. Головне, щоб не співав. Я боюся тільки одного — співу Поплавського.
Також розповів, що під час кампанії Поплавський полагодив шість ліфтів. Мовляв, власним коштом. За словами Карася, споруди відремонтували комунальники за два тижні до того.
Місяць переховувався
Павло Карась народився в Черкасах у сім'ї лікарів. Закінчив Чернівецький медінститут. Запрошували на роботу в США, однак відмовився.
Працював хірургом у Третій міській лікарні Черкас. Звільнився через малу зарплату. Двічі балотувався в депутати міської ради. Перший раз виграв, потім програв.
Був членом партії "Реформи і порядок" до 2005 року. Пішов, коли та приєдналася до "Нашої України". Зараз — безпартійний.
Другу вищу освіту здобув в Одеській юридичній академії. У міській раді почав працювати 2005 року начальником управління з євроінтеграції. Потім керував департаментом економічної політики. Був директором Черкаситеплокомуненерго. У травні 2013-го став заступником вконувача оов'язків мера Черкас Віктора Білоусова. У кабінеті повісив портрет Степана Бандери.
На початку року щодо Карася порушили кримінальну справу — за організацію масових безладів і штурм облдержадміністрації. Звільнили з посади. Місяць переховувався.
— Львівські друзі допомогли перейти кордон із Польщею. Спочатку був там. Тоді вирішив подивитися, де маєток губернатора Тулуба на Марбельї в Іспанії. Три дні шукав за адресою, вказаною в інтернеті. Поліцейські підказали.
Живе у приватному будинку в селі Геронимівка під Черкасами. Не одружений, дітей не має.
3 
1
Коментарі
6