"Якщо на вулицю виходить 50 тисяч – жодна влада їх не зачепить"

Українці хочуть змін, вважає колишній голова Секретаріату президента, один з ініціаторів партнерства "Новий громадянин" 53-річний Олег Рибачук.

Представники вашої організації багато спілкуються з людьми в регіонах. Чого зараз хочуть люди?

- Всі хочуть змін. Люди вже зрозуміли, що їх використовують на виборах, що обіцяють дуже багато, а роблять дуже мало. Хочуть почути щось конкретне. Всі проблеми зводяться до одного: стоїть стіна між тим, що турбує суспільство, і тим, яким чином веде себе влада. Всі розуміють: криза, потрібно затягувати пояси. Але чому такі непропорційні витрати на утримання президента, Верховної Ради, чому їх фінансування з кожним роком збільшується. Якщо ти хочеш вести країну, то маєш як лідер сказати: "Дивіться і робіть, як я".

Які настрої зараз у суспільстві?

- Певна частина тихенько мовчить про свої погляди, ненавидячи всіх і вся. І такий агресивний настрій зараз домінуючий. Люди доводяться до відчаю, і єдине їх бажання – трощити все навкруги. Найгірший варіант – коли ти, як Янукович, говориш про бажання діалогу, кажеш: "Почую кожного", а потім нічого не відбувається. Вже краще б не давав цю надію. Люди кажуть: "Який там діалог? Їх треба всіх в одну яму!". Цей настрій тільки наростає.

Але ж влада заявляє про проведення реформ в країні...

- Люди вже не виносять слова "реформи", вони хочуть змін на краще. Політики танцюють навколо цього бажання, але ніхто не пропонує конкретних дій. Зараз всі говорять, що ідуть об'єднавчі процеси. Начебто консолідується і влада – хтось там приєднується до "Регіонів", і демократичні сили. Але для політиків консолідація означає домовитися про квоти. Тобто, "Я не лізу на твою територію, а ти на мою". Якби хтось міг показати, заради чого треба затягнути паски, то впевнений, що люди на це б погодились. Але ми не чуємо і не почуємо такої програми. Лозунги такі: "Ми прийдемо – ця банда буде сидіти в тюрмі". Домінуючий мотив - помста, зведення рахунків.

На яких політиків є запит в суспільстві?

- На нові обличчя. Ті, які не крутилися в цій системі. І в той же час хочуть, щоб це нове покоління мало досвід і було компетентне. Парадокс. Але люди вже не будуть голосувати тільки за те, що ти молодий і тобі 25 років. В нас вже були такі секретарі Київради, як Олесь Довгий, з освітою і всім іншим.

Який є вихід із даної ситуації?

- Потрібно виставляти кандидатам певні критерії. Сайт "Владометр" вже зафіксував близько п'яти тисяч обіцянок різних політиків – все це можна подивитися. Ціна обіцянок зросла. Має зрости і ціна невиконання обіцянок. Якщо людина нездатна дати результат – вона має бути за це відповідальна. Так, як відповів Ющенко чи Мороз. Відповідальність політиків – те, чого найбільше потребує суспільство.

В чому головна проблема таких окремих партій?

- Партія зараз – як піраміда. Хто зверху - той завжди виграє. Тобто збирається група людей, формує партію. Далі – як у ракеті. Кабінка з керівництвом виходить на орбіту, а модулі відпадають і згорають в атмосфері. Це шлях переважної більшості партій в Україні.

Як мали б організовуватися партії?

- Головне, щоб твої ідеї були враховані, а не те, щоб ти був лідером. Перемагати буде той, хто не боятиметься конкуренції, хто зробить відкриту систему. Бо вона конкурентноспроможніша. Ти можеш програти іншим кандидатам на лідерство, але твоя ідея виграє. А як тільки з'являється лідерський проект – об'єднання з іншими стає неможливим. Інтереси людей впираються в інтереси вже сформованої номенклатури. Коли ми чуємо про об'єднавчі процеси – розуміємо, що це спроба відмерлих верхівок домовитися. Двохсот партій в Україні немає. Є 200 мертвих або напівмертвих структур.

Чи здатні парламентські вибори змінити ситуацію в країні?

- Не здатні, якщо не зміниться відношення українців до виборів. Після Майдану розчарувалася одна частина країни. Тепер розчарована і розлючена та частина, яка обрала Партію регіонів. І розлючена значно більше, ніж прихильники Майдану, цензурною мовою це не передати. Люди не хочуть більше виходити на майдани за лозунг типу "Владу геть!". Ці часи пройшли. Більшість думаючої публіки хоче бачити, що будуємо і чи є програма.

Скільки людей має вийти на вулицю, щоб до них дослухалася влада?

- Насправді, вулиця – це як Чорнобильська трагедія. Коли атом виходить зі станції – це дуже погано. Проблема вулиці в тому, що вона некерована. Ще перед Майданом досвідчений силовик говорив мені, що якщо на вулицю виходить 50 тисяч людей – жодна влада їх не зачепить. Але той, хто їх виводить – не може ними керувати. Ця маса живе по своїх законах. Питання не в кількості. Коли 7 тисяч вчителів вийшли до Кабміну – вже наступного дня він прийняв по них рішення. Йдеться не про величезні цифри, а про те, що виходять люди, рішуче налаштовані добитися свого.

Що чекати українцям після парламентських виборів?

- Треба готуватися до нових. Якщо серйозно, то українцям треба відстояти ці вибори. Вибори мають пройти, і голоси, які українці віддали за когось – йому ж мають бути зараховані. Українці мають чекати більш розхристаного парламенту. Це може бути парламент, на який адміністрація Януковича не буде мати впливу. Ми маємо владу, яка системно нас грабує. Такої організації корупції ще не було. За помаранчевих вона була хаотична. Зараз вона централізована. На чолі "сім'я" Януковича, всі знають, до якого сина треба іти, аби вирішити певні проблеми. Це не може довго тривати. Бо в Україну не приходять інвестиції, з неї тікають гроші, і цей грабунок бюджету знищує наші перспективи на роки. Українці мають бути менш терплячими.

×