Визнання засновником Wikileaks Джуліаном Асанжем своєї провини мало б поставити крапку у багаторічній історії "США проти викривача", але натомість викликало дискусії про межу правдолюбства в умовах гібридних загроз. У деталях розбиралася Gazeta.ua.
10 мільйонів документів
Ресурс Wikileaks (Вікілікс) і нині публікує безліч викривальних документів. З нещодавнього, наприклад, - про зв'язки іспанських правих агітаційних організацій з ультраправою партією Vox и мексиканською сектою El Yunque, а тих - із американською ультраправою платформою "Всесвітній конгрес сімей". Цими даними можуть зацікавитися хіба що фахівці, хоча після виборів до Європарламенту до успіху правих сил в ЄС прикута увага багатьох.
Та у 2006 році світ дізнався про цей сайт завдяки опублікованим секретним документам про війну в Афганістані та про корупцію у Кенії, яка, до слова, днями визнана союзником США поза НАТО.
Документи розлетілися по найвпливовіших світових ЗМІ. Пік могутності Вікілікс припав на 2010-2014 роки, коли було оприлюднено відео обстрілу американським військовим літаком 12 липня 2007 року Багдаду, коли загинули журналісти Reuters. Далі були документи по війнах в Іраку та в Афганістані.
Інформаційною бомбою стали секретні файли про тортури ув'язнених в американському таборі для затриманих Гуантанамо, де утримувалися підозрювані у причетності до організації терактів. Ані офіційних звинувачень, ані вироків судів ці люди не мали. Скандал навколо Гуантанамо став однією з причин згортання широкомасштабної боротьби з тероризмом, а також припинення спецоперацій США та союзників, наприклад, в Іраку. Загалом Вікілікс опублікував більш ніж 10 мільйонів документів.
Зливи на користь?
Засновник ресурсу, австралійський журналіст Джуліан Асанж, тоді пояснював доцільність витоків інформації: "Це не абсолютна свобода слова, але навіть така свобода слова може спрямовувати діяльність урядів та допомагати удосконалювати закони".
Справді, скандал навколо Гуантанамо вплинув на перебіг подій в Іраку та Афганістані. Однак у 2016 році на ресурсі було опубліковано переписку низки осіб Демократичної партії, зокрема, керівника виборчого штабу Хілларі Клінтон Джона Подести, а також листи до та від Клінтон на посаді Держсекретаря США. Причому у 2017 році Асанж стверджував, що переписку Клінтон від отримав від Держдепу. Агенція Reuters тоді з посиланням на американські спецслужби стверджувала, шо переписку кандидатки у президенти від Демпартії США ресурс Вікілікс отримав від росіян. Клінтон тоді закликала притягти Асанжа до відповідальності, хоча кримінальне переслідування загрожувало їй - на посаді держсекретаря США вона використовувала особисту пошту для робочого листування. Зрештою, Клінтон тоді програла вибори й досі вважає, що Асанж, як і Росія, були причетні до цього.
Судові процеси навколо втручання Росії в американські вибори тривають і досі. "Асанж має відповісти за це!", - заявляла тоді Хілларі Клінтон.
Провина й переслідування
Джуліан Асанж, котрий розпочинав як хакер, зі своєю командо Вікілікс стверджував, що здобував інформацію, зламуючи сайти секретних відомств, для одних став героєм, борцем за правду, викривачем, для інших - злочинцем.
Згодом з'ясувалося, інформацію йому "зливала" колишня аналітикиня розвідки Челсі Меннінг, котра відсиділа за цей злочин сім років та була помилувана президентом Бараком Обамою.
Переслідувати Аасанжа у судовому порядку почали ще у 2011 році. У 2018 році розпочалася кримінальна історія засновника Вікілікс: спочатку його звинуватила у зґвалтуванні шведка, потім – в оприлюдненні секретної інформації - Сполучені Штати Америки.
Джуліан, котрий до того був для багатьох символом свободи, принаймні, свободи слова, перетворився на неоднозначну фігуру. Перебуваючи у Британії та щоб уникнути екстрадиції в США, переховувався 7 років у посольстві Еквадору. Коли в Еквадорі змінилася влада, він був заарештований за ордером британського суду на території посольства та відбув 5 років у британській тюрмі суворого режиму Белмарш.
Бляклий фінал
Всі ці роки він відбивався від екстрадиції до США, де йому сукупно загрожувало 175 років ув'язнення. Також працювали британська юстиція та австралійська дипломатія. Восени 2023 року прем'єр Австралії Ентоні Альбанезе обговорював питання Асанжа з президентом США Джо Байденом. Нині він вітає угоду, котру уклали Асанж і федеральний прокурор США. Згідно з угодою, засновник Вікілікс визнає себе винним у змові з метою отримання і розкриття секретних документів.
Натомість суддя зараховує йому 5 років відсидки у британській тюрмі як виконання вироку за цим звинуваченням і відпускає на свободу. Перед тим британський суд ухвалив рішення на користь Асанжа по екстрадиції до США. Наразі відомо, що Асанж повернувся до Австралії. "Що б там не було, але справа тягнеться занадто довго", - заявив Албанезе.
Все тільки починається?
Отже, засновник Вікілікс повернувся додому. Дружина стверджує, що він проситиме американську владу (зокрема, президента) про помилування. Однак настрої американської сторони не обіцяють успіху у цьому.
Прокурор США вважає – Асанж навмисно провокував Маннінг на "злиття" таємної інформації. Колишній заступник директора ФБР Ендрю Маккейб назвав обвинувальне заключення проти Асанжа абсолютно обґрунтованим, бо той порушив конфіденційність та склав загрозу нацбезпеці, вже не кажучи про те, що укриття у посольстві перетворив на центр диригування втручанням в американські вибори. Колишні чиновники у Держдепартаменті США в адміністраціях Дональда Трампа зазначали, що Асанж робив це винятково для себе, "джерела та методи, котрі ми втратили через нього, не піддаються ліку. Те, що його звільнили, неправильно, бо це створить прецедент. Він має згнити у тюрмі".
Міністерство юстиції США взагалі стверджує, що угода з Асанжем відбулася без його участі.
Небезпечний прецедент
Натомість журналістська спільнота занепокоєна, бо створено небезпечний прецедент. У свою чергу "це створить правові можливості для переслідування журналістів які просто виконують свою роботу та висвітлюють питання, котрі складають суспільний інтерес", - сказано у листі до Міністерства юстиції США низки журналістських та правозахисних організацій, як от Комітет з ахисту журналістів, Amnesty international , Американський союз громадянських свобод та інших.
Не треба забувати, що витік інформації, організований, а, можливо, й інспірований Асанжем, стосується військових злочинів, нагадала директор Фонду Electronic Frontier Сінді Кон. "Не для такого американській владі треба застосовувати закон про шпигунство. Вперше за 100 років він застосовується проти журналіста. Це жахливо, бо це журналісти роблять це постійно. Висвітлюють питання нацбезпеки й мають тримати суспільство у курсі", - наголосила вона.
Колишній головний редактор видання Guardian Алан Расбріджер переконаний: "Мало хто вірить, що то було шпигунство...Це попередження журналістам та інформаторам про необхідність мовчати, і я підозрюю, що воно спрацює".
Кандидат у президенти Роберт Кеннеді-молодший назвав Асанжа героєм та заявив що збирається помилувати його. "Члени Конгресу телефонували мені та запитувати чи знаю я про те, що оприлюднив Асанж. Я у комітеті з розвідки - і я не знав цього", - наголосив він.
Хто володіє інформацією
Журналістів вчають, що "хто володіє інформацією - той володіє ситуацією". Завжди були і є відомості, котрі перевищують за вартістю всі мислимі й немислимі скарби світу. Тому існує поняття "державна таємниця". Інформація справді може наробили багато лиха, якщо нею не вміти користуватися - або якщо вміти, та не на користь державі чи суспільству. З іншого боку, є суспільний інтерес, а під "державною таємницею" чи під грифом "суто секретно" можуть бути приховані проступки та справжні злочини (це добре знають викривачі корупції). Тому журналісти, котрі дізнаються про такі факти, мають право їх оприлюднити. На їхню користь - перша поправка Конституції США, яка гласить, що не можна обмежувати свободу слова чи преси.
Суть шуму навколо справи Асанжа у тому, де ж межа між державними таємницями та суспільним інтересом. І хто її має визначати.
У Міжнародній федерації журналістів наголосили, що роками виступали за звільнення Асанжа. А от як бути з інформаційними загрозами, - питання залишається відкритим і, завдяки справі засновника Вікілікс, надзвичайно гострим.
4 
8759
Коментарі