Відкриваєш книжку, а там - конверт із грошима лежить. Двох працівників спіймали на гарячому - мер Хмельницького

Перший рік у мене не було ні суботи, ні неділі. Зараз дозволяю собі вихідні, - каже 36-річний Олександр Симчишин.

Пошти дуже багато. Якось попросив дівчат зважити - 17 кілограмів вийшло за один день. 90 відсотків звернень - матеріальна допомога, світло, комуналка, ремонти. Багато колективних листів, - говорить мер.

Зробити Хмельницький комфортним і приємним для жителів. Люди мають ходити на роботу чистими вулицями, не повинно бути проблем із комунальними послугами, мають працювати школи, садочки. І нікому не повинні натякати, що треба скинутися на штори чи ще щось. А як, не дай Боже, людина потрапить у лікарню, то щоб не мусила шукати гроші на плівку для рентгену чи ліки. Гості міста - щоб відчували приємні емоції. Це все і є наша робота.

Корупція - це одна з причин, чому країна не рухається вперед. Вона стримує розвиток. Коли йшов на посаду, казав, що викорінятиму це нещадно. Рівень корупції вдалося суттєво знизити. Подолати її повністю не можна, бо така людська природа. У жодній країні немає нульового рівня корупції.

Соцопитування серед містян показало: більшість вважає, що за ці роки рівень корупції зменшився. І також люди відзначили: у Хмельницькому корупції менше, ніж на рівні країни.

Багато структур не в підпорядкуванні міської ради: суди, поліція, прокуратура, держгеокадастр, державна архітектурно-будівельна інспекція, фонд держмайна. Ми відповідаємо лише за підпорядковані нам.

Наприклад, травмпункти безплатні. Так само реанімація - доросла і дитяча. Почали забезпечувати ліками стаціонарних хворих. Залежно від відділення пацієнти отримують ліків на 300-400 гривень. Це "ліки на тумбочку". Завдяки цьому мінімізуємо корупцію. Звичайно, залишилися лікарі, які не проти, щоб їм віддячували. Але є й пацієнти, які продовжують давати гроші: щоб біля них більше побігали, щоб лежати у кращій палаті.

Кілька разів на нарадах наголошував, щоб не ризикували. За час, що працюю, двох працівників брали "на гарячому" - через неправомірну вигоду. Справи позависали в судах.

Пропонували, приносили не один раз. Відкриваєш книжку, а там - конверт лежить. Я кидав ним у візитера. Казав: пишу заяву за спробу дачі хабара. Реакція - у людини шок, червоніє, очі великі стають.

Чимало хто з тих, кого звільняли, хотів лишитися на посаді. Коли розуміли, що грошима нічого не вирішать, пропонували: давайте вам організуємо відпочинок за наш рахунок. Це тривало перші півроку. Зараз такого мало. Бо розуміють - нема сенсу.

Громада міста повинна мати право впливати на призначення головного поліцейського. Також на його відкликання. У США шерифа обирають. Люди проголосували - і несуть за нього відповідальність. Так само повинні мати право обирати й відкликати суддів першої інстанції.

З нинішніми правоохоронцями одразу домовилися: головне - це мир і спокій у місті та області. Ми один одному не повинні заважати. Півтора року у нас це виходить. Співпрацюємо з прокуратурою у частині стягнень відшкодувань міському бюджету. Це мільйонні надходження. Є співпраця з поліцією. Хмельницький, за останнім соцопитуванням, був визнаний найбезпечнішим містом у країні.

Люди побачили, що ми активно міняємо місто. І самовіддачу бачать. Це майже повна відсутність вихідних, святкових днів, відпочинку. А ще відкритість. У мене ніколи не було й не буде охорони. Не ходжу зі свитою.

Я проти глибокої комерціалізації цієї галузі. Маємо зону своєї відповідальності і закриваємо її за рахунок міського бюджету. Всі лікарні треба ремонтувати. Багато відділень у поганому стані. Був шокований, коли зайшов у харчоблок міської дитячої лікарні. Думаю, до кінця року закінчимо там ремонт. Відремонтували дитячу реанімацію. Далі візьмемося за дитячу хірургію.

25 років медицина й освіта фінансувалися за залишковим принципом. Ми це міняємо.

Ні школи, ні дитячі садки закривати не будемо. Навпаки - потрібно будувати. Торік за дев'ять місяців звели дитсадок.

Сто гривень на кожну дитину у школі та садочку даємо закладу у спецфонд. Ці гроші вони можуть витрачати на власні потреби. Раніше кошти збирали з батьків. Директорів попередили: хто не зрозумів систему "ні батьківським внескам", з тим будемо прощатися.

 

У кожній сфері намагаємося щось міняти. Зараз ідеться про транспортну галузь. Торік придбали 12 тролейбусів. Цього року можемо купити тролейбуси на автономному ходу, які до 15 кілометрів можуть їхати без електромережі. Зміни будуть і на ринку приватних перевезень. Плануємо зменшити кількість маршруток. Буде більше великих та середніх автобусів.

Міняємо підходи у житлово-комунальній сфері. На найближчу сесію винесемо питання про співфінансування капітального ремонту житлового фонду. Хочемо, аби до ремонтів долучалися мешканці. Щоб у них формувалося відчуття співвласника.

З минулого року активно утепляємося. Модернізуємо теплопостачальні підприємства. Завдяки цьому і вдалому менеджменту у нас найменший тариф на тепло в країні.

З початку децентралізації для місцевого бюджету залишається більше коштів. Проте й видатки зросли. Наприклад, профтехосвіта за два роки обійшлася нам у понад 120 мільйонів гривень. Те саме із пільговими перевезеннями, деякими іншими послугами. Держава відмовилася від цих функцій і передала їх нам.

Повинні не лише вміти розпоряджатися коштами, а й заробляти їх. Наприклад, зросла сплата забудовниками пайової участі на розвиток інженерної і транспортної інфраструктури. 2010-го це були 4 мільйони гривень, 2015 року - 9,7 мільйонів, а торік - 22,3 мільйона гривень.

Тимчасово вільні кошти кладемо на депозити у банку. Торік заробили так 6,3 мільйона гривень у бюджет. Цього року вже вдвічі більше.

Гроші з держбюджету треба на великі інфраструктурні об'єкти. Їх місто самотужки не потягне. Потрібно будувати транспортну розв'язку - це десь півмільярда. На нові очисні споруди - ще стільки ж.

Працюємо зі Світовим банком. Нам потрібні дешеві кошти для будівництва сміттєпереробного заводу. Уже розробили його проект. Треба вкласти 35-40 мільйонів євро. Ніякий міський бюджет не витягне таке будівництво.

60. Ситуація там не краща, ніж на Грибовицькому на Львівщині. Розуміючи ризики, дуже активно ним займаємося. Для початку поставили огорожу, встановили ваги та пожежні гідранти. Торік була велика пожежа. Погасили її за дві години.

Перший етап - дегазація звалища. Недавно провели конкурс. До кінця року фірма-переможець почне відбирати газ зі звалища. Так мінімізуємо пожежі, зменшимо об'єм полігону. Будуть надходження у бюджет близько 2,5 мільйона гривень на рік. Плюс рекультивація.

Наступний крок - переробка. Хороша сортувальна лінія коштує біля 500 тисяч доларів. Вона дає відбирати до 12 відсотків корисного сміття - скло, папір, метал, гума. Але нам треба глибока переробка. Наш проект заводу ми презентували у Києві та Гонконзі. Треба, щоб потенційні інвестори повірили в його перспективність.

Іноземний бізнес стримують поганий інвестиційний клімат у країні, війна і недовіра до влади. Вони кажуть: "Маємо підписати документи, за якими при зміні влади в країні угоди будуть дійсні".

Чотири роки.

Цьогоріч ми провели масштабний Форум економічного розвитку, на якому презентували десять позицій, куди інвестори можуть вкласти кошти. Зокрема, сміттєпереробка, туризм, створення індустріального парку, логістичний центр, швейна промисловість, освітлення вулиць, транспортна реформа.

Ще аеропорт. Готові забрати його в міську власність з обласної. Наші підприємці літають у Китай, Туреччину, Індію з львівського аеропорту. Зручніше буде звідси.

Маємо програму, за якою підприємці отримуватимуть відшкодування з бюджету за створені робочі місця - якщо вони стосуються інновацій. Виділили на це мільйон триста тисяч гривень.

На комунальних підприємствах понад сто вакансій. Охочих заповнити їх немає. Бізнес у такій самій ситуації. Знайти хорошого спеціаліста надзвичайно важко. Півроку шукаємо головного архітектора. Тричі оголошували конкурс - жодної заяви. Багато спеціалістів поїхали з країни. Насамперед у Польщу. Там отримують 1200-1500 євро. Тут матимуть 5 тисяч гривень. Без належного рівня оплати праці не вирішимо цю проблему.

 

До нас їдуть із сіл. Кількість населення збільшується ще й тому, що народжуваність перевищує смертність.

Там працює близько 40 тисяч людей. Це полегшує питання з працевлаштуванням. 22 відсотки містян - власники машин. Це найвищий показник в Україні. Підприємці сплачують прямі і непрямі податки, стимулюють будівництво. Знаю багатьох, які купили по десять квартир. Відкривають власне виробництво. Це активні, заможні люди. 80 відсотків із них їздять Україною і світом.

Розуміємо, що його час мине. Він урятував місто в 1990-х, тримав на початку 2000-х і зараз допомагає. Але потенціал вичерпується. Треба шукати варіанти його подальшого розвитку.

Мої заступники часто бувають у Польщі, Словаччині, Чехії. Переймають досвід. Начальники управлінь були у США. На бюджетній сесії обговорюватимемо виділення 100 тисяч гривень для навчання посадовців. Ідеї зі сміттєпереробки дивимося у поляків. Досвід індустріальних парків вивчаємо в Польщі й Словаччині. Водночас, наші новації в медицині запозичили інші міста.

Те, що мене підтримують люди. З окремих проектів - дитячий садочок, який збудували за дев'ять місяців.

Головне, щоб не заважали. Зараз Кабмін не втручається в роботу місцевого самоврядування. Це добре.

Сподівався, що стане більше готових брати на себе відповідальність. Але 78 відсотків хмельничан вважають: "Місто щось повинне зробити для мене, а не я - для міста". А мало б бути навпаки.

Ми швидко мобілізуємося, готові захищати - свою землю, наші цінності. Впевнений, що Росія планувала завоювати Україну за два тижні. Не вийшло через нашу силу.

 

Нам потрібен час. Недарма по Біблії Мойсей водив народ 40 років, щоб залишились тільки ті, хто народився вільним.

Головний - війна за незалежність. Якщо виграємо її, то в нас усе буде добре. Якщо конфлікт заморозиться, то ще довго страждатимемо від нього.