"Порошенко міг узурпувати владу. Але не хотів цього" - Карпунцов

5

Розпуску не буде. Хоча дострокові вибори були би вигідні для Порошенка. Має розгорнуті штаби, реальних агітаторів, людей. Можна було плавно перейти у парламентську кампанію й отримати пристойний результат.
Зеленський навряд чи зацікавлений. Поки не буде змінений виборчий закон, він не йтиме на вибори. Йому вигідна стара система закритих списків - голосування за партію без мажоритарної складової. Далі десятого прізвища ніхто не читає. В Україні зберігається запит на лідерські партії. Партія "Слуга народу", у якої ще кілька місяців тому і офісу не було, зараз претендує на понад 20 відсотків.
Зеленський нагнітатиме "не дали розпустити, а він хотів". А паралельно дотискатимуть повернення до старого закону. Хоча ми зайшли у друге читання нового Виборчого кодексу.

Звичайно. Ну скільки можна? Колода перетасувалася — ті самі корупціонери, хабарники, аморальні персонажі ховаються у хвостах списків. Заходять і знову сідають на старі схеми. І справа не у молодих політиках. Оновлення мусить бути моральне і професійне.

Йдемо до демократії, але самі не беремо її за еталон. У сталих демократіях, на кшалт США, на які всі люблять показувати, людина мусить добре вчитися, працювати, показати себе у професії. І вже коли можна за чомось оцінити, тоді приходить у політику і починає працювати для держави. Каже: я відбувся як фахівець, громадянин, а тепер хочу відбутися як політик, бо маю право, зважаючи на досвід. Оце демократія. А не коли перший запис у трудовій книжці — Верховна Рада. Що він може дати?

Важко сказати, хто перевзувся, а хто ні. Можемо лише здогадуватися про нардепів, чиновників, правоохоронців.
Мажоритарники залежні від влади. Так побудована система. Мусить для свого округу робити школи, садочки, дороги. Людям нецікаво, скільки він законів прийняв, які вони. Так, є мова, томос, воєнні закони, на які зважають. Але у цілому на це не звертають увагу. Люди на окрузі дивляться, наскільки депутат гарний для них.

Група "Відродження" давно пов'язана з Коломойським. Позафракційні мажоритарники теж можуть створити групу і приєднатися. Хтось де-юре залишатиметься у фракції, щоб не втратити мандат, а фактично підуть у нову команду. Цей тиждень покаже.

Якщо на порядок денний поставлять утворення коаліції. Бо зараз її немає. За Януковича із закону про регламент прибрали регулювання створення, діяльності та припинення коаліції. Тобто основне утворення у парламентсько-президентській республіці жодним чином не регулюється.
Якщо буде тулитись нова коаліція, то деякі фракції захочуть у ній отримати посади. Зараз обговорюють варіант закритих партійних списків і пониження прохідного бар'єру до трьох відсотків.

Прохідний бар'єр взагалі можна прибрати. У нас велика держава, багато партій. Якщо вони потраплятимуть до парламенту невеликим представництвом, - це добре. Буде плюралізм думок, убезпечення від узурпації. Погано, коли у нерозвиненій демократії одно- чи двопартійна система. Тоді буде диктатура.
Це у США зі сталою демократією сенат каже президентові, який хоче щось зробити: гуляй городами, є процедура, виконаєш її, тоді будемо розглядати. У нас кожен очільник починає під себе ламати Конституцію. Тому система розбалансована. Більш того, у нас президентська влада не визначена як складова трьох. Але вона де-факто є.

 

Гарна карта зберігається у Петра Порошенка. Треба було швидко оголосити позачергові сесії, ухвалити закони, яких немає 20 років — про опозицію, тимчасово-слідчу комісію, імпічмент, поправити регламент. Вони мусять бути, щоб діяла Конституція як угода між державою, владою та людьми. Якщо законів немає, тоді влада діє, як хоче.

Закон про імпічмент, тимчасові слідчі комісії, опозицію. Ті, хто сьогодні при владі, розуміють — завтра будуть на іншому боці. А закон - це можливість впливати на ухвалення рішень через регламентний комітет, свободи слова, боротьби з корупцією.
Можна було би прибрати недоторканість. Але чітко визначити гарантії діяльності народного депутата. Бо доходить до маразмів. Коли пишеш генпрокурору, тобі відповідає прокурор району або взагалі не дають інформації. Або перешкоджають, б'ють народних депутатів. Ці всі речі мусять бути врегульовані в законі. Якщо ти б'єшся із сусідом - це загальнокримінальний злочин. Але ж буває, що тебе зупиняє патрульна поліція, коли їдеш голосувати за важливий закон, 3 години полощуть мозок, а потім відпускають. Це лайт-варіант. А можуть щось підкинути, скомпрометувати.
Нардеп представляє десятки тисяч людей. І бажання на нього вплинути у десятки разів більше, ніж на просту людину. Тому що він тисне кнопку за закон, який впливає на суспільні відносини, ділить монополії або перенаправляє бюджетні потоки.

Можуть заспамити тисячами поправок. Треба міняти регламент. Основне місце народного депутата - комітет. Його записують до трудової книжки, як основне місце роботи. Але виходить так, що вся твоя діяльність у комітеті йде коту під хвіст. Ти працюєш над законом, він заходить до зали і там його починають "збивати". Будь-який нардеп може поміняти структуру законопроекту.
Треба зробити так: якщо є правка, збери 150 підписів за її переголосування, а потім знайди у залі 226. Тоді не буде спаму. Не можна за кожною поправкою піднімати руку. Це мають вирішували на комітеті. При чому голосувати більшістю від присутніх. І в залі - теж. Але треба міняти Конституцію.

У п'ятницю зачитують депутатські запити. Навіщо? Вивісіть їх на сайті у вільному доступі. Ясно, що ніхто не сидить у залі. А людям кажуть: бачите які дармоїди, на роботу не ходять.
Треба привести у відповідність регламент. Потрібен запит до президента, будь-ласка, проголосували 226. А решта — на сайті вивісили і все. Цей час присвятили спілкуванню із урядом. Тоді усі сиділи б у залі.
До урядовців не доб'єшся, хоча у нас парламентсько-президентська республіка. Депутатів відфутболюють. А до ресурсних міністерств взагалі можете не потрапити ніколи.

 

Важко сказати, я ж позапартійний. Я член фракції, заходив за квотою "Удару". БПП, щвидше за все, піде на вибори партією. Організаційно готові. Намагаються пропагувати як партію нелідерського типу.

Який настрій? Чекали від президента публічної порки винуватих. Почути прізвища, швидкі звільнення. Очевидна несправедливість завадила Порошенкові виграти. Коли людина не відповідає посаді, не сприймається як спікер від влади, - хоч мед говори. Ну зміни її. Або питання щодо Сергія Семочка (колишнього заступника голови Служби зовнішньої розвідки журналісти звинувачують у тому, що його родина має бізнес в окупованому Росією Криму та російські паспорти. - Gazeta.ua), судової, правоохоронної реформи. Є конкретні прізвища. Той же військовий прокурор (Анатолій Матіос. - Gazeta.ua). Як він може 5 років перебувати на посаді, служивши у Януковича до останнього дня, до побиття студентів на Майдані? Тільки за дезертирство притягнув 11 тисяч добровольців, строковиків. У нас що 11 тисяч дезертирів? Йшла робота на підрив довіри до влади.

Ще одна біда Петра Олексійовича у тому, що він не вміє делегувати повноваження. Гройсмана асоціюють із Порошенком, тому вся відповідальність лягала на президента.
Так само, як із генеральним прокурором. Не може бути генпрокурор без юридичної освіти і досвіду роботи. Луценко начитаний, грамотний. Але все це поверхнево. Глибоких знань у нього у кримінальному процесі та праві немає. Подивитися, як у генпрокурора змінюється думка про резонансні злочини. Це навіть не смішно, коли Луценко виходить і каже: Микола Паламарчук (народний депутат з фракції БПП. - Gazeta.ua) — організатор убивства Гандзюк. І цей Паламарчук сидить у залі. І що йому робити? Cуспільство ж як сприймає? Якщо сказав генпрокурор, значить, це правда. Сьогодні повипускали усіх тихесенько. І це резонансні злочини, які контролює суспільство, активісти, родичі. А що вже казати про решту.

Він давно налагодив стосунки з Ігорем Коломойським. Спочатку хотів йти першим номером "Удару". Сьогодні ця партія вже не розглядає такого варіанту. Там першим ітиме Володимир Кличко. Якщо віллють у медіа гроші, то візьмуть 7-8 відсотків. Віталій Кличко міг зламати традиції олігархічного фінансування партій, зайнятися збором коштів. На жаль, Кличко пішов класичною схемою. А міг бути незалежним.

Тому що той, хто прийшов у крісло замість Андрія Портнова, захотів бути Андрієм Портновим. Але щоб стати ним, треба було, мабуть, більше вчитися, читати і мати ґрунтовніші знання.
Сама реформа була правильна. Але я наводжу приклад з "Операції И", коли Віцин вибирав нижній горщик і все завалилося. У Генеральної прокуратури і Верховного суду забрали слово "Україна". Але не змінили принципи формування. Залишили можливість персонального впливу на судову систему. Хоч якось, хоч чимось, хоч через якусь структуру. Люди це бачать і кажуть: нічого не змінилося. І в цьому вони праві.
Судову реформу треба було проводити, в першу чергу, 2014-го. Не медицину, не зміни в поліції. Коли людина знає, що може оскаржити у суді будь-яку протиправну діяльність, тоді всі підтягувалися, - прокуратура, медицина, поліція, соціалка. Бо знали б - завтра суд визнає їх дії незаконними. І будуть санкції у вигляді списання коштів, посад позбудуться, хтось до кримінальної відповідальності буде притягнутий. Але цього не зробили.

Починати заново є спокуса в нової команди – прийти і почати все по-своєму, щоб мати вплив і контроль. Треба від цього відмовитися. Худо-бідно, але Верховний суд сформований. Зараз переходимо до апеляційних інстанцій. Реформа буде завершена, коли поміняються судді в районах і містах.

 

Я не прийняв рішення, чи треба мені це зараз, – іти в парламент. У великій фракції нецікаво. При низькому фаховому рівні писати законопроекти - робота в сміттєвий кошик. Я коли зайшов 2016-го, подав зміни до Закону про прокуратуру - до сьогодні висять. Або за професора Володимира Козявкіна (очолює реабілітаційний центр із роботи з дітьми із захворюваннями ДЦП у Трускавці на Львівщині. - Gazeta.ua) я боровся. Законопроект, який би давав можливість на Арабатській стрілці завершити реабілітаційний комплекс для дітей із ДЦП, пройшов усі комітети, всі висновки. Нуль. Уже й рейдерили той центр за цієї влади. Я відбивав атаку. Ну який настрій після цього? Коли в такому питанні не можеш пробитися, що казати про якісь вузькофахові речі. Це демотивує.

Все залежатиме від того, що покладуть в основу ключові партії при складанні списків. Чи знову буде акцент на персоніфікації: Зеленський, Порошенко, Тимошенко, Смешко ще хтось. Тоді байдуже, що буде всередині парламенту. Визначальним має бути команда – ось мій майбутній міністр внутрішніх справ, ось генеральний прокурор тощо. Коли почнуть це показувати, підійдемо до якісного парламенту. Надія ще є.

Парадокс, але здобутки тут має Петро Порошенко. Якщо проаналізувати рішення за ініціативами усіх президентів, у Порошенка понад 80 відсотків прийняття законодавчих актів, які подавав у Раду. Він виходив із загальнонаціональними питаннями - квотування українського контенту, закон про мову, томос, постійні рішення щодо армії, із вдосконалення, структурному чи бюджетному наповненню, про зовнішню політику. Те, що відносилося до функціоналу президента, ухвалювалося. Порошенко міг узурпувати владу, маючи більшість у парламенті, силовиків. Звичайно, тут велика роль Арсена Авакова - він був противагою Порошенку. Але він і не хотів підім'яти все під себе. Бачимо це за результатами виборів.
Він багато чого ініціював. І багато чого не говорив. Зараз з'ясовується – щодо Охматдиту левова частина коштів добудови корпусу - його. Протиповітряна оборона навколо Києва - його кошти.

 

Ми дозріли до цього. І суспільство вимагало. Це той закон, який 20 років тому треба було приймати.

Яскравий приклад - це квоти на радіо. Пам'ятаю це голосування. Це був День вишиванки. Всі прийшли у вишитих сорочках. Раз Парубій ставить на голосування, два. А голосів нема. Я почав криком кричати – що ж ви вишиванки повдягали, а не голосуєте, як вам не соромно. Проголосували. І тільки зараз ми можемо оцінити, наскільки це було важливо. З'явилася наша музика. А казали: та нє, шароварщина буде.

Війна. Її треба завершувати. Потрібне введення на кордоні миротворців. Тоді припиниться постачання ресурсу сепаратистам. Людям там все це вже набридло. Більшість шкодує, що ходили на референдуми. Бо живуть у мордорі. Зараз перекуповують українські паспорти.
Також не втрачати територій. Тільки-но держава слабне, на неї нападають. Тому треба посилювати армію, обороноздатність, національно-патріотичне виховання. У нас багато зброї на складах. Усім військовозобов'язаним через військовий квиток можна видати її додому – хай проходять вишкіл. Це на мільйони збільшило би кількість реальних захисників країни.
Не втрачати міжнародну підтримку. Якщо зменшимо динаміку, все посиплеться.