Вибори у Німеччині. Експерт розкрив сценарій, за якого "Північний потік-2" заблокують

На сьогодні логічним виглядає створення коаліції саме на базі Соціал-демократичної партії. Я б не очікував змін. Епоха Ангели Меркель характеризувалася поміркованістю, раціональністю і прагматизмом. Вона зважувала кожен свій крок, бо мусила шукати компромісні рішення зі своїми коаліційними партнерами. За будь-якої конфігурації у майбутньому після виборів буде створено коаліційний уряд. Якщо не буде знову великої коаліції між соціал-демократами і консерваторами, то буде коаліція щонайменше трьох політичних сил. Відповідно процес досягнення рішень буде ще складнішим, ніж дотепер. Уявімо, що до коаліції увійдуть соціал-демократи, "зелені" та "вільні демократи" - ліберали. Ідеологічно соціал-демократи і "вільні демократи" досить різні, їм складно буде порозумітися в питаннях економічного й соціального плану.

Що ж до зовнішньої політики, то головні політичні сили ФРН виступають за санкційний режим щодо Росії. В їхніх програмах обов'язково міститься пункт щодо продовження антиросійських санкцій, якщо Москва не виконає Мінські домовленості, та засуджується окупація Криму. Але соціал-демократи наполягають на необхідності діалогу з Москвою і наголошують, що Росія є важливою частиною безпекової архітектури Європи. Натомість "вільні демократи" виступають за посилення санкцій, якщо Росія піде на подальшу ескалацію.

Політика після Меркель буде ще більше спрямована на досягнення компромісу. Відповідно, треба готуватися до прагматичної, раціональної, зваженої Німеччини, до якої ми вже, власне, звикли. Якщо в України були якісь очікування проривів у двосторонніх відносинах з появою нової коаліції — то я б не покладав на це великих сподівань.

Я б не розраховував на це. Нова коаліція прагнутиме стабілізувати ситуацію в Європі, стримати Росію від подальшої агресії, досягнути рішень, які б сприяли відновленню територіальної цілісності України. Німеччина так само прихильно ставитиметься до реформ в Україні — свого часу вона серйозно долучилася до децентралізації. Можливо, якщо соціал-демократи будуть при владі, вони спробують відновити діалог із Москвою — будуть зустрічі з Путіним, кроки до нових перемовин у "нормандському форматі". Але результати цих зустрічей залежатимуть не від нового канцлера Німеччини, а від Путіна, від його готовності іти на компроміси. А її не видно. Сподіватися, через зміни в Берліні щось зміниться у Москві — наївно.

Тож ні погіршення, ні покращення у відносинах України і Німеччини не передбачається. Ми хотіли б, щоб новий німецький уряд підтримував Україну на шляху євроінтеграції, був прихильний щодо її прагнення вступити до НАТО. Так, саме Ангела Меркель у 2008 році заблокувала надання Україні ПДЧ. Але новий уряд буде складною конфігурацією — соціал-демократи щодо всіх цих питань є доволі обережними. Україна не має відмовлятися від своїх планів — треба буде говорити про це з новим урядом. Але слід апелювати до аргументів, а найсильнішим аргументом буде реформування, особливо щодо судової сфери та боротьби з корупцією.

Німецьке суспільство в деяких питаннях прогресивніше за своїх політиків. Інколи німецькі чи французькі політики бояться говорити про членство України в ЄС — мовляв, їхні громадяни втомилися від розширення ЄС, треба зачекати. Але минулого року центр "Нова Європа" провів соціологічне опитування, яке показало, що 47 відсотків німців виступають за те, щоб Україна була членом ЄС.

Треба розуміти, що Україні дасть такий сценарій. Уявімо, що Росія вдається до агресії і припиняє поставки газу. Німеччина у відповідь припиняє поставки газу "Північним потоком-2". Як це вплине на загарбницькі наміри Москви? Як довго Німеччина готова не транспортувати газ? Чи стримає це Путіна? Добре, що такі заяви лунають — це означає, що в Німеччині чують аргументи про загрози безпеці, які несе "Північний потік". Але бізнес-логіка поки переважає. Якщо утвориться коаліція соціал-демократів, "вільних демократів" і "зелених" — буде цікаво спостерігати, яким буде остаточне рішення. Бо "зелені" і "вільні демократи" завжди критично ставилися до цього проєкту. Україна має активно вести діалог із "зеленими" і "вільними", щоб блокувати запуск "Північного потоку-2".

Власне, ані Німеччина, ані Ангела Меркель особисто ніколи не прагнули бути лідером ЄС. Німеччину називали "вимушеним лідером". В силу економічної та інституційної потужності вона відігравала провідну роль у справах Європи, сама того не бажаючи. Тому зміна особи, що очолюватиме німецький уряд, не відіграє жодної ролі. Вага самої Німеччини виводить її на лідерську позицію. І вона відіграватиме провідну роль у європейських справах — попри бажання нового канцлера.

Гадаю, що знайде. Якби це був Трамп — домовлятися було б складно. Байден уже доклав багатьох зусиль, щоб порозумітися з Євросоюзом загалом і Німеччиною зокрема. Не бачу жодних перешкод щодо домовленостей нового канцлера з президентом США. У відносинах Європи і Америки завжди були періоди злету і спаду — такі собі американські гірки. Але в будь-якому разі європейським лідерам буде легше порозумітися із Байденом, ніж із Трампом.