Україна метається між ЄС та Росією, бо навіть не шукає альтернативу - політолог

Біда української європейсько-російської полеміки - у самій полеміці, в її характері. Адже майже всі публікації останнього часу зводяться до вибору між Сціллою і Харібдою. Бо вибір вважається безальтернативним. Проте альтернатива є, але її ніхто не шукає. Про це Gazeta.ua розповів політичний аналітик Віктор Тимченко.

"Складається враження, що пошук (альтернативи) небажаний, заборонений. Вирішуючи "або-або", ніхто не замислюється над цілями нації, і не шукає інших шляхів їх досягнення. Еліта країни не думає про напрямок руху. Вона не аналізує нинішнього становища країни та нації, переваг і недоліків, не має плану розвитку не на день-два, а на десятиліття. Нація не має національної ідеї - і не намагається її сформулювати", - пояснив експерт.

За словами фахівця, цікавим варіантом руху є власний розвиток.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Євромайдани стали сигналом для ЄС не закривати двері перед Україною - Сейм Польщі

"Ні, кажуть, так не можна. У Європі - демократичні цінності. Проте ці цінності - не таємниця. Вони не лежать у Європи в сейфі. Якщо комусь подобаються свобода слова і зборів, загальне виборче право, рівноправність жінки й чоловіка, рівноправність гетеро- і гомошлюбів, мультикультурність, то беріть ці цінності й запроваджуйте у своїй країні. Що заважає?", - запитує Тимченко.

"Ах, просто так їх не запровадиш: свободі слова заважають олігархи, які скупили медійні ресурси, свободі зборів - міліція, що розганяє збори кийками, виборче право вихолощується підтасуваннями та фальсифікаціями?", - продовжує експерт.

"А що, хтось сподівається, що після вступу до ЄС той щоразу сам приїздитиме і ставатиме до бою з олігархами, міліцією й нечесними виборчими комісіями? Може, суспільство, що прагне цінностей, але отримати їх власними силами не може (і тому сподівається на дядька з ЄС) - імпотентне або до цих цінностей не доросло, і йому ще треба пройти певний етап дорослішання?", - запитує політолог.

За словами Тимченка, українське суспільство хоче купити квиток на потяг, але досі не свідоме того, чи хоче воно потрапити на кінцеву зупинку. Бо може статися так, що прийшовши чи то до Європейського, чи то до Митного союзу, витерши ноги в передпокої і поправивши чуба перед дзеркалом, лише тут хтось помітить втрати.

Повна стаття Віктора Тимченка.