"Війна переходить у затяжну фазу" – Сергій Грабський

Це террор мирного населення. Логіки в цьому немає, бо там не було жодних військових об'єктів. Назвати Будинок офіцерів "військовим об'єктом" – це безглуздя. Вони кажуть, що завдали удар по іншій локації.

Не думаю. Це був масований удар – ми дві ракети збили, три – долетіли. Це була спланована акція – запуск з підводних човнів у Чорному морі. Демонстративна акція терору проти мирного населення. Такою самою як удар по залізничній станції у Краматорську.

 

І Кременчук. Там ще можна було допустити, що було відхилення. Але Краматорськ і Вінниця – це приклади терористичного застосування зброї.

У тій кількості, в якій вони працюють, ми навряд чи можемо говорити про якісь стратегічні зміни. HIMARS працюють у режимі дослідницької або тестової експлуатації. Щоб з'ясувати для чого вони нам потрібні і що з ними робити. У нас такої зброї ніколи не було. Всі плани вогневого ураження, бойових дій прив'язуються до наявної зброї. Зараз використовуємо HIMARS, щоб з'ясувати який спосіб застосування найбільш ефективний – за якої дальності, проти чого, день, ніч.

Була велика кількість ударів по об'єктах, які становлять для нас інтерес. У кожному з'ясовуємо, яке ураження завдали противнику. Тому говорити про те, що HIMARS сьогодні міняє ситуацію на фронті, не можна. Для пересічного солдата, який сидить в окопі, нічого в принципі не змінилося. Можливо, замість 10 снарядів противник випустив по наших позиціях дев'ять. Але це ще не та різниця, яка була б відчутна. Зараз завдаємо удари HIMARS по так званій оперативній ланці забезпечення та управління противника. Це може датися взнаки за умови, якщо робитимемо більш концентровані і зосереджені удари.

Один вид зброї жодним чином не вирішує всі проблеми. Тому сказати, скільки нам потрібно таких комплексів, щоб вирішити це питання, на жаль, не можемо. Кожна зброя має свою специфіку використання. Не можна сказати, що якщо нам дадуть HIMARS, то одразу почнемо перемагати. Тому що нам так само будуть потрібні і артилерійські системи, і системи протиповітряної оборони, броньовані машини, міномети, навіть стрілецька зброя у більш широкому асортиментів. HIMARS можуть завдавати удари, але без доставки у певне місце піхотних підрозділів – тобто без використання броньованої техніки – не досягнемо перемоги. Сказати, що нам потрібен 121 HIMARS, не можна. Ідеально, щоб у перспективі ми мали принаймні батарею цих систем у кожній бригаді. Але наскільки це буде доцільно – побачимо за висновниками з тестової експлуатації.

HIMARS мають різні типи боєприпасів. З одного боку, вона може використовувати ракети, що летять на 25-30 кілометрів. А з іншого – ракети, що летять до 300 кілометрів. Для кого ця зброя буде найбільш ефективною і потрібною – покаже час. Сьогодні ми їх використовуємо там, де можемо. І дуже ефективно.

Не існує універсальної техніки, яка б вирішили всі наші проблеми. Ми ще не отримали у достатній кількості техніки. Наприклад, якщо говоримо про гаубиці калібром 155 міліметрів – загалом їх маємо близько 150 одиниць, включаючи і М-777, і М-109, і Краби, і Цезарі, і Арчери. Вони всі одного калібру та мають більш-менш одні показники. Дозволяють ефективніше виконувати завдання, але по кількості не стали визначальником перемоги.

Зараз отримуємо другу хвилю танків від польських союзників. Ця техніка дуже важлива, бо це глибока модернізація радянських танків. Тобто ми знаємо як із ними управлятися, обслуговувати. Йдеться приблизно про три танкові полки. Це досить велика кількість з урахуванням наших втрат. Тобто наші втрати по танках майже закриваємо.

Можна говорити про безпілотники. Але вже стикаємося з ситуацією, коли війна переходить у трохи іншу фазу та рівень інтенсивності. Коли байрактари не настільки ефективні, як здавалися на початку війни чи як у вірмено-азербайджанському конфлікті. Треба думати вже про щось інше. Війна не має статики і є постійно динамічною системою. Росіяни досить ефективно вчаться збивати ті байрактари. Вони були ефективні при полюванні на танкові колони. А ганяти Байрактар за кожним окремим танком складно. Плюс противник навчився глушити сигнали цих безпілотників.

Війна надовго. Тому маємо бути готові. Отримуємо удари по наших містах системами залпового вогню – Миколаїв та Харків. На жаль, не існує систем захисту від цього. Той же "Залізний купол" не розрахований на протидію таким масованим обстрілам. Сьогодні маємо тільки одну можливість боротьби з цим злом – відсування позицій противника на відстань, яка унеможливлює використання цієї зброї проти мирного населення.

Дивлячись що розуміти під переломом у війні. Тому що ми досягли успіхів у боях на Київщині, Чернігівщині, Сумщині без перелому у війні. Одна справа говорити про ситуацію на сході. І зовсім інша - на півдні. Там не така щільність військ, позиції сторін, що обороняються. Там інше застосування авіації та артилерії.

Для переломного моменту у війні маємо відповідати певним стандартам. Зокрема, потрібні якісні переваги у озброєнні та техніці, які дозволяють завдавати ефективні удари, при цьому не наражати на небезпеку наші підрозділи. Необхідна достатня кількість бронетанкової і броньованої техніки для переміщення механізованих і танкових підрозділів. Бо тільки піхота і танки можуть забезпечити перемогу. Також прикриття цих дій з повітря – йдеться про системи протиповітряної оборони, авіацію, яка може дозволити нам здійснювати такі маневри, забезпечуючи недоторканість наших бойових колон. Йдеться, зокрема, про протикорабельні ракети і їх позиції.

Чому поставлена задача на визволення півдня? Тому що можемо створити такі умови, що росіяни не зможуть використовувати Крим як військову базу. Змушені будуть забрати звідти озброєння, бойову техніку, кораблі. Як вони це зробили з островом Зміїний. Перелом не наступив, але вони його очистили.

Треба розуміти, що ми жодним чином ніколи в житті не досягнемо паритету з росіянами за кількістю танків, літаків, артилерійських систем, броньованих машин. Вони мають дуже серйозні запаси ще з радянських часів, хай і не дуже ефективні. Про перелом говорити дуже передчасно. Такі розмови значать, що десь у глибині душі ви сподіваєтеся, що війна закінчиться десь до зими. Але не закінчиться.

Я не розумію, що вона хотіла від нас. Це суб'єктивна думка, яку немає бажання обговорювати.

Є три складові війни – гроші, гроші і ще раз гроші. Коли ви гуляєте по місту і купуєте каву, то робите обіг грошей. Платите податки з кожної чашки кави. Тобто чашка кави працює на оборону. Ми працюємо кожен на своєму місці і так само платимо податки.

Що значить перейти на воєнні рейки? Щоб всі рили окопи? У перші дні війни хлопці і дівчата наробили десятки і сотні пляшок із запалювальною сумішшю. Їм казали, що воно видихається. Але вони відповідали: треба зробити. Потім тікали з підвалів, тому що не було чим дихати. Чи мобілізувати всіх чоловіків до війська? Навіть Росія боїться оголошувати мобілізацію. Будь-яка мобілізація – це шалений удар по економіці. А війну виграє економіка.

Якщо навіть сьогодні почнемо відновлювати систему "Богдана", "Вільха" – тому що вони всі сирі, як і "Нептун" – то нам знадобиться щонайменше п'ять років. Тоді про ці системи можна буде сказати, що готові до застосування. Хто в цьому винен – американці чи ми? Наші люди голосували. А про що тепер говорити?

Перехід на воєнні рейки – йдеться про будівництво яких військових заводів? Мені закидали, чому у нас нема патронних заводів. Я кажу: який калібр ми випускатимемо? Радянський чи західний? У нас є лінійка нашої стрілецької зброї. Що ми зробили для того, щоб ця лінійка була застосована? Чи маємо у достатній кількості навіть фабрики, які виготовляють спеціальну сталь? Не маємо. Ми займалися іншими справами. Зараз можемо просити слізно, щоб нам дали техніку і озброєння. І намагатися дістати якихось грошей в будь-який спосіб, для того щоб могли купляти щось інше. Щоб отримали зарплату, виплачували податки. У Лондоні під час Другої світової паби працювали.

Дуже складно порахувати. Росія накопичували їх з кінця 1960-х років. Важко сказати скільки цих ракет є і скільки з них є експлуатаційно спроможними. Я завжди підкреслював, що вони мають дуже великий арсенал. Потенціал щодо продукування цих ракет є відносно невисоким. Вони навіть імпровізують – використовують ракетні комплекси С-300 для нанесення ракетних ударів по землі. Ми будемо жити з цією реальністю тривалий час. Удари завдають з різною інтенсивністю. Важко сказати, що такого-то числа вони закінчаться. Треба просто робити все можливе, щоб мінімізувати удари цими ракетами по наших містах.

Росіяни просто перегруповуються. Зараз найактивніші бойові дії вестимуться у трикутнику Сіверськ – Слов'янськ – Бахмут. Тому що Сіверськ для них є переважною ціллю і вони мають з ним щось зробити. Тому так і вийшло технічно, що такий маленький клаптик Луганщини залишається під контролем України. Це знаменита Білогорівка та Сіверськ, як тилова локація для позицій наших військ у районі Білогорівки.

Це не те, що ми досягли успіху, противник там знесилений. Є таке поняття як оперативна пауза після проведення операції. Вона настає, коли ворог неспроможний забезпечити свої війська, виконати їх заміну. Тож створює оборонні позиції для захисту військ, що готуються до наступу. Противник робить атаки у бік Слов'янська, Сіверська і Бахмута.

Це трохи перебільшення пана міністра. Ми маємо 700 тисяч у лавах ЗСУ. Приблизно 300 тисяч в інших військових формуваннях. Це означає, що готові боронити нашу країну до кінця. За наявності певної техніки чи озброєння намагатимемося тиснути на противника на різних напрямках. Зараз ведеться активна підготовка підрозділів. Мільйонна армія – це означає, що це не перша хвиля мобілізації. Матимемо ще одну хвилю. Значна частина військовозобов'язаних мають бути готовими до того, що їх можуть призвати до лав Збройних сил України або інших формувань.

Для економіки це значить серйозні проблеми. Позбавляємо себе дуже великої кількості робочих рук та мізків, які створювали додаткову продукцію, за яку ми могли отримувати прибутки.

Без оголошення мобілізації всі сподівання на перемогу в РФ будуть марними. Є невблаганна логіка – якщо ти кажеш що, хочеш захопити країну, то твоїх збройних сил має бути більше, ніж у країни, яку намагаєшся захопити. У нас є мільйон штиків сьогодні, то Росія має десь набрати три мільйони. А у них чисельність за мирного часу мільйон 300 тисяч. На фронті приблизно до трьохсот тисяч росіян. Таким чином ми говоримо про те, що війна переходитиме у більш затяжну фазу. Нас чекають дуже складні часи. Швидко не впораємося з цим завданням. Маємо бути готові до серйозних випробувань і протягом тривалого періоду часу. І до дуже серйозних проблем в економіці.

Зараз отримуємо техніку на підставі спеціальних програм. Тобто це безповоротна допомога. Останні 30 років цивілізований світ не готувався до війни. Ніхто не очікував, що війна станеться на території Європи і в ній будуть залучені найбільші країни континенту.

Якщо подивитися відкриті джерела, то будете здивовані тим, що є в наявності у збройних силах інших держав. Наприклад, якщо відкрити Firepower індекс і подивитися на Україну, Британію та США, то танків у цих країнах менше на третину, ніж у Російській Федерації. Американці збудували останній танк Абрамс у 1992 році. Британія має на озброєнні 266 танків. Це менше, ніж поляки передали нам. Тому сказати яка зброя і в якій кількості складно. Будь-яка, людина яка говоритиме, наприклад, "14 березня ми виженемо противника" або брехун, або не відповідає за свої слова.

Триматися і знищувати ворога, використовуючи наявні сили та засоби. Суспільство має підтримувати наших військовослужбовців і відчайдушно піднімати та відновлювати економіку. І кожний громадянин повинен готуватися зайняти своє місце в строю. Для нас взірцем є ізраїльська модель суспільства. Це те, що нас очікує. І те, що маємо прийняти вже сьогодні і без жодних вагань.