Зеленський не може піднятися над особистими комплексами – Гарань

Пройшло набагато краще, ніж минулого року. Не так контраверсійно. Як і в попередні роки, я особисто приєднався до колони у параді ветеранів і волонтерів (йшов в "коробочці" волонтерів з Луганщини, де було багато знайомих із Станиці-Луганської). Зазвичай ветерани скандують: "Слава нації, смерть ворогам", "Путін – ла, ла, ла, ла", "Зеля – та, та, та, та та". Так ось цього року про Путіна було багато, а про Зеленського здебільшого – ні. Ветерани про президента не скандували.

Найбільше різануло у промові Зеленського те, коли він згадав перших трьох президентів, а потім демонстративно цього не зробив щодо Порошенка. На тлі з Януковичем. Фактично прирівняв Порошенка до Януковича.

Людина не може піднятися над якимось особистими комплексами і зрозуміти, що 30-річчя Незалежності і офіційна промова – це не є місце для зведення рахунків із своїм політичним опонентом. Тим більше з тим, хто дійсно багато зробив для захисту України.

Два роки не було військового параду. Тепер провели з залученням представників країн-членів НАТО, що було, до речі, і за Порошенка. Важливим був саміт "Кримської платформи". В цілому святкування провели добре.

Але все таки Зеленський не подолав комплексу будь-де применшити, те що робила попередня влада. Так до речі було і на саміті "Кримської платформи", коли він сказав, що вперше в декларації визнали, що Росія є агресором і окупантом. Ні, раніше на цю тему були резолюції Організації Об'єднаних Націй.

Зеленський зараз – це не Зеленський, коли його обрали. Краще розуміє проблеми, які не можна вирішити з наскоку. Набув міжнародного досвіду. Підписана угода про стратегічне співробітництво з Великою Британією. Зрозумів, що з Росією не можна просто так сісти і домовитись. Він змушений певною мірою вертатись до політики Порошенка. Той теж пробував на початку домовитися з РФ, але обидва побачили, що це неможливо і зрозуміли, що не можна йти на "компроміси" на умовах Путіна.

Також немає "турборежиму", монобільшість уже не та, яка була. В Україні є "плюралізм за замовчуванням", який перешкоджає монополізації влади. Отож, не можна втримати величезну фракцію, як єдине ціле, яка буде слухняно голосувати, штампувати рішення. Хоча елементи цього лишаються.

Негатив у тому, що Зеленський почав перетворюватися на звичайного українського політика, який, попри заяви про боротьбу з олігархами, насправді іде на компроміси з олігархічними групами, шукає від них підтримки.

На жаль, у нього лишається популістський підхід до рішень. Погано те, що у ньому сидять особисті комплекси. Вважає, що будь-яка критика від "порохоботів".

Біля Зеленського є Єрмак, який монополізує на собі інформацію, її передачу президенту. Він відтісняє Міністерство закордонних справ. Особливо це побачили на "Кримській платформі". Став у перший ряд із президентами, праворуч від Зеленського. Поряд з яким мав стояти прем'єр. Це не розумно. І це велика небезпека для країни.

Зовнішня політика, політика щодо деокупації починає нагадувати політику Порошенка.

Парад проводиться, Варфоломій приїхав. Раніше Зеленський називав томос "термосом". Президент вже розуміє, що таке Голодомор. Коли був в Аушвіці, то сказав про відповідальність і Радянського Союзу, тому що Сталін із Гітлером розв'язали Другу світову війну. Багато чого Зеленський переосмислив.

Більше того, якщо проаналізуємо електорат Зеленського, то переважають проєвропейські, пронатовські настрої. Його електорат відкидає здачу українських інтересів на Донбасі Путіну заради "миру". "Мир за будь-яку ціну" виборців Зеленського не влаштовує. Електорат Зеленського не сильно відрізняється від електорату Порошенка у розумінні, що на Донбасі йде війна між Україною і Росією.

Щодо мовного закону було багато розмов, але зрештою діюча влада його не скасувала, не внесли правки. Тому що був спротив суспільства.

Суспільство виступило проти подачі води в окупований Крим. Все, розмови про це припинили. В команді Зеленського говорять багато дурниць, наприклад що Китай має бути прикладом для нас. Але потім, коли потрібно ухвалювати серйозні рішення, то влада мусить зважати на настрої всередині країни і міжнародних партнерів.

Закрили холдинг Медведчука, чого не зробив Порошенко. Крок сильний, хоча це відповідає і особистим політичним інтересам Зеленського. Сильний крок і те, що "Мотор Січ" не продали китайцям - це нас зближує із західними партнерами.

Але при цьому риторика президента і його команди часом є непослідовною, небезпеки лишаються. Рік тому Єрмак парафував домовленості з "полномочными представителями" ОРДЛО. Зеленський не розуміє, що це, а правник Єрмак же розуміє! Чому Зеленський після цього не відправив його у відставку? Бо довіряє йому і ще своєму помічнику Шефіру.

По меморіалізації Бабиного Яру йде на всіх парах приватний проєкт, в якому беруть участь російські олігархи. Проти їх участі, як показало опитування Фонду "Демократичні ініціативи" виступають українці. Зеленський це ігнорує, тому що йому Єрмак розповідає "Все буде ок".

За часів Кучми був злий жарт, що той працює в Адміністрації Табачника. Зрештою Кучма відправив його у відставку.

По ступеню впливу на Зеленського Єрмак – номер один і багато рішень проштовхує він. Розповідає Зеленському, що правильно, а що ні.

Ми почали краще усвідомлювати свою історію. У 2014 році цей процес отримав потужний імпульс знизу. Декомунізація пішла не тому, що це було рішення Порошенка чи В'ятровича. "Ленінопад" почався знизу. Декомунізація природно лягла на російську агресію, ми відкидаємо символи, які використовує Росія.

Дійсно, 24 серпня 1991 року відбулося відновлення української незалежності. Бо мали незалежність Української Народної Республіки. Але агресія більшовицької Росії знищила УНР. "Соціал-демократ" Ленін відправив війська, щоб знищити соціал-демократів із Центральної Ради, які проголосили українську державу.