— Він завжди був справедливим, відповідальним і працьовитим. Майже до останнього в городі порпався. Весною на підвіконні все розсаду висаджував, — згадує покійного Петра Мартяна з села Бурімка Семенівського району його онука Тетяна Василенко, 29 років. 2 серпня минає 40 днів з дня смерті її діда.
Петро Мартян у селі — останній учасник Великої Вітчизняної. У війну він був радистом. 1941-го зазнав тяжкого поранення в голову.
— Так і прожив із тими осколками в голові. Ми їх навіть відчували, коли гладили його по голові. У шпиталі вийняли лише найбільші, — розповідає Василенко.
Після війни Мартян закінчив Полтавський сільськогосподарський технікум. 17 років працював агрономом у місцевому колгоспі, чотири роки був його головою. Помер від серцевого нападу.
— Його все життя мучили головні болі. За три дні до смерті попрощався з усіма нами. Заснув і більше не прокидався, — додає жінка.
Дружина Мартяна Анастасія померла 15 років тому від інсульту. За п"ять років на Дніпропетровському вагонобудівному заводі під час виробництва загинув її син від першого шлюбу Борис. Спільний син Григорій помер три роки тому від запалення спинного мозку. 60-річна донька Валентина живе у Дніпропетровську. У покійного залишилося шестеро внуків і троє правнуків.
2 
1
Коментарі