"Ахіллесова п'ята" Путіна: що поховає економіку країни-агресорки

Розпочався п'ятий місяць повномасштабної війни, запроваджено вже шість пакетів санкцій проти агресора, але колапс російської економіки є поки що мало ймовірним. Відповідно, і "вертикаль влади" не поспішає схлопуватися. Хоча частина багатих та впливових громадян тікають з РФ, або, принаймні, намагаються вивезти сім'ї. Проте зараз важко сказати, чи викликане це очікуванням колапсу, чи просто не всім подобається жити у новітній КНДР. Чому ж санкції, принаймні поки що, не досягли ефекту, і що треба робити, аби це сталося якнайшвидше?

Найпростіший та найшвидший спосіб завалити сучасну ринкову економіку – через фінансові ринки, які тримаються на очікуваннях, і, відповідно, найшвидше реагують. Дійсно, сам по собі початок війни спричинив обвал вартості усіх російських активів на західних біржах, а московську взагалі закрили. Але, хоча російський бізнес зайшов у капіталізації своїх активів набагато далі за наш, все ж для більшості з акціонерних товариств, насамперед у нафтогазовій галузі, падіння акцій хіба що ускладнює доступ до майбутніх інвестицій, яких все одно не буде. Миттєвий ефект для пересічного росіянина є тільки опосередкований та мізерний. Постраждати могли банки, але їх – на той момент - врятував Центробанк РФ. Зрештою, з західних ринків акції російських компаній прибрали. Натомість московську біржу відкрили, поставивши драконівські обмеження – так що курс акцій штучно укріпився. Чистим результатом стала просто ізоляція російського бізнесу від міжнародних ринків капіталу. Це ускладнить і уповільнить його розвиток, але не вб'є.

ВВП впаде до 20 відсотків

 

Набагато відчутнішим був ефект на валютному ринку. Найбільш потужним видом санкцій на початку став арешт резервів Центробанку та заборона використання долара і євро. Це був болючий, і, головне, неочікуваний удар: готуючись до війни Росія накопичувала резерви, аби перечекати можливі санкції. Але тримала їх, звичайно, здебільшого у стабільній вільно-конвертованій валюті, а як інакше? При чому, переважно безготівковій – ми же у ХХІ столітті живемо. Усі ці гроші, близько $300 млрд в еквіваленті, опинилися заблокованими, і ймовірно підуть на виплату репарацій Україні. Проте, ще майже стільки ж залишилися у розпорядженні російського Центробанку. Їх цілком достатньо, аби оплатити 4-5 місяців імпорту, тож безпосередньої загрози рублю нібито не виникло. Але з них тільки еквівалент близько $70 млрд – і те, частково, в юанях - становили готівкові гроші і завезення нових було заборонене. А решту складали мало ліквідні активи, такі як золото, на яке теж наклали обмеження, безготівкові юані, придатні тільки для торгівлі з Китаєм, та цінні папери.

Усе це спричинило паніку на валютному ринку, черги до банкоматів. Проте ненадовго. Адже резерви потрібні у ситуації дефіциту платіжного балансу, а Росія отримала профіцит: імпорт різко скоротився через санкції, а експорт здебільшого продовжується, та ще й нафта подорожчала. В результаті, змусивши експортерів продавати 80% валютної виручки, ЦБ РФ швидко відновив статус-кво принаймні на безготівковому ринку. А зараз рубль навіть укріплюється. Таким чином, санкційний "бліцкриг" не дав очікуваних результатів, так само, як і його військовий аналог.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ринок праці в Україні: потреба фахівців значно більша, ніж їхня кількість"

Тоді, як і на фронті, почалася війна на виснаження. Насамперед, ці та інші санкції мають на меті удар по добробуту: різні джерела прогнозують спад ВВП у РФ від 8 до 20% за 2022 рік. Навіть якщо він обмежиться 12%, то це буде найбільший спад протягом одного року за всю історію цієї країни. Проте, це навряд чи призведе до зміни режиму, як не призвело на початку 1990-х. Тоді протягом кількох років поспіль економіка падала майже такими ж швидкими темпами. А зараз прогнозується значне зниження темпів спаду, чи, навіть, поступове відновлення, починаючи з 2023 року. Тим більше, що усе це можна пояснити через пропагандистські канали як "помсту Заходу за підняття з колін". Врешті решт, Україна пережила набагато глибші провали добробуту і на початку 1990-х, і як наслідок "хазяйнування" Януковича та початку російської агресії у 2014-2015 роках, і, навіть, у мирний час 2009-го, коли ВВП впав на 14,8%. Так, усе це мало певні наслідки, але ж пережили.

"Ахілесова п'ята" ворога: надходження від нафтогазового сектору

 

Більш чутливими є бюджетні надходження. Близько 40% з них РФ зазвичай отримує у вигляді податків з експорту вуглеводнів. А загалом, за оцінками Михаїла Крутіхіна, прямі та опосередковані надходження, пов'язані з цим експортом складають до 60%. Якщо б це джерело зникло, то довелося б або зрізати багато бюджетних витрат, тобто, отримати невдоволення бюджетників, пенсіонерів, чи й силовиків. Або друкувати гроші – тоді інфляція просто вибухне. Або різко піднімати податки. Щодо останніх, правда, теж не все гаразд: у квітні бюджет РФ був зведений з дефіцитом, попри зростання надходжень безпосередньо пов'язаних з нафтогазовим експортом, частка яких досягла 60%. Отже, саме тут знаходиться "ахіллесова п'ята" ворога. Проте, поцілити її не так легко. На відміну від описаних вище санкцій, це може боляче вдарити по споживачах. А отже, викликати невдоволення виборців, насамперед у європейських країнах, які на сьогодні купують більше половини російського експорту нафти та газу. При цьому частка РФ у постачанні цих товарів до ЄС становила минулого року відповідно 28% та 39%.

Проте, критичне значення для бюджету має саме нафта. Хоча навколо газу йдуть набагато гостріші баталії. Його значно дорожче транспортувати морем, ніж перекачувати по газопроводах – тож споживачі прив'язані до постачальників фізично, трубами. 75-80% з усіх бюджетних надходжень від вуглеводнів дає саме нафта. Тому підхід наших партнерів, які пріоритезують саме нафтове ембарго, є цілком виправданим.

Інша річ, що станом на зараз його проголосили тільки неєвропейські союзники по антипутінській коаліції та Велика Британія. На які припадає усього кілька відсотків експорту російської нафти. Левова частка – більше половини усього експорту - надходить до ЄС. А він готовий від неї відмовлятися тільки поступово.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Підготовка до майбутніх політичних баталій" – що означає створення реєстру олігархів

Проблема в тому, що саудити та інші великі постачальники нафти не поспішають заміщувати російську частку. Без цього ембарго призводить тільки до подальшого зростання цін, а, відповідно, і надходжень країни-агресора. Парадокс: хоча російська нафта стала "токсичною" для західних компаній, і продається зараз з дисконтом у $40 за барель, але за рахунок зростання світової ціни це усе компенсується. Щоправда, ціни зростають вже давно. Причина - не у санкціях, а у наслідках безвідповідальної монетарної політики розвинених країн. Пам'ятаєте, як деякі недоекономісти радили Україні теж наслідувати їхній приклад у друкуванні грошей? Зараз темп зростання уповільнився, ймовірно через рішення ФРС про підвищення ставки.

Індія та Китай не допоможуть

По-перше, повноцінне ембарго ЄС на купівлю російської нафти та нафтопродуктів морським шляхом за півроку вступить у повну силу. І ті обсяги, які при цьому вивільняться, вже навряд чи вдасться продати, бо можливості Індії та Китаю не безмежні. До того ж, є проблеми з доставкою. А поставки трубопроводом "Дружба", які, на вимогу Угорщини довелося вивести з-під ембарго, складали менше третини. Але з них більша частина надходила до Польщі та Німеччини, які добровільно відмовилися спонсорувати агресора у такий спосіб. Залишилися Угорщина та, частково, Словаччина, які через свої невеликі розміри споживають небагато.

 

По-друге, краще пізно, ніж ніколи. Антипутінська коаліція, яка разом забезпечує 60% від світового ВВП, заговорила про створення картелю покупців, який зміг би встановити "цінову стелю" для російської нафти та нафтопродуктів. Якщо це вдасться, то Росія зможе хіба що покривати прямі витрати на видобуток і транспортування. Але втратить можливість отримувати бюджетні надходження. Які є дуже відчутними. Та не зможе інвестувати у нові родовища. А старі, тим часом, поступово вичерпуватимуться. Власне, саме створення такого картелю здатне потенційно поховати економіку ворога. Отже, може стати сигналом для початку руйнування владної вертикалі.

Санкції вирішують долю світу, а не тільки України

×