— Це Донецький аеропорт. Ось новий і старий термінали, диспетчерська вежа, злітні смуги й "дорога життя", — старший спеціаліст з науково-дослідної роботи в музейній справі 33-річний Борис ЛІСОВИЙ показує макет Донецького летовища, що є в гайсинському музеї АТО на вул. 1 Травня, 48. Макет зробив Ігор Поляруш — керівник гуртка "Макетування та моделювання космічної техніки" районної станції юних техніків.
У музеї близько тисячі предметів, пов'язаних з російсько-українською війною. Є зразки обмундирування та зброї, уламки снарядів, муляжі гранат, макети бойової техніки, прапори, особисті речі військових, фотографії, дитячі малюнки й листи. Усе це приносили учасники бойових дій.
— А настільки повномасштабного макета Донецького аеропорту більше ніде немає, — продовжує Борис. — Навіть у Центральному музеї Збройних сил України в Києві виготовлена лише четверта частина території. Картина дуже реалістична — кожна будівля чітко деталізована. Бачите, навіть сніг темний від пороху. Але будівлі терміналів на макеті не знищені повністю, як зараз. Їх залишено спеціально, аби відвідувачі могли цілісно уявити ті події.
— Кому як не Борису знати всі деталі, — приєднується до розмови завідувач музею й ветеран АТО 30-річний Андрій Головань. — Він перебував у тому пеклі у складі 79-ї окремої аеромобільної бригади з початку вересня до кінця жовтня 2014 року. Борис Лісовий — справжній кіборг.
— Не я один, — заперечує Борис. — Нас, кіборгів, було багато. Серед бойових побратимів є й гайсинчани — Ігор Красножон і Олександр Печак. Але вони прийшли після нас. Кожна ротація в Донецькому аеропорту, то був подвиг. Відверто кажучи, всі, хто тоді вцілів, воювали за Україну і загиблих товаришів. А втратили ми багато бійців.
— Потрапляли під обстріли? — запитую.
— Ми весь час були під ними. На макеті можна побачити: вирви від снарядів усюди. Під час ротації в Донецькому аеропорту я їздив на бронетранспортері "Алабай". Ось його макет.
— Цей музей є унікальний за своїми експонатами, аналогів в Україні немає, — додає голова громадської організації "Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району" Микола Данилюк, 57 років.
— Він створювався людьми, які пройшли війну і знають, що це таке, — веде далі Микола Миколайович. — Наш музей знають не тільки в Україні, а й за кордоном. Були делегації з США, Англії, Іспанії, Нідерландів, Фінляндії та Білорусі. Цікаво, що музей відвідали вже чотири групи білорусів, і жодна не залишала письмового відгуку. Усі бояться, хоча й захоплюються нашими воїнами й Україною.
За останні роки рівень патріотизму серед українців упав, стверджує Микола Данилюк.
— Люди, які не воювали і не воюють, стомилися від війни. Але шлях до нашої перемоги тільки один — не здавати позицій. Через це вважаю неправильним, що на День Незалежності в Києві не було військового параду. Він не лише підняв би бойовий дух народу, але й показав Росії, що ми на коліна перед нею не станемо. Бо в нас є сильна армія і є чим дати відсіч. Люди не мають забувати, що, крім буденного життя, в нас на сході триває війна. Важливо, щоб земляки приходили в музей, приводили своїх дітей. І пройшлись Алеєю Слави та помолилися за героїв, які віддали своє життя заради України.
Музей бойової слави учасників АТО відкрили 12 жовтня 2017 року. У грудні торік йому присвоїли звання "народного". Поряд із музеєм — Алея Слави на честь загиблих воїнів із Гайсинщини. 22 серпня відкрили 18-ту меморіальну дошку — у пам'ять Юрія Фармагея, який загинув 5 квітня під час виконання бойового завдання.
Музей брав участь в обласному фестивалі-конкурсі
У травні цього року Вінницька обласна державна адміністрація нагородила Гайсинський музей АТО дипломом за отримання гран-прі в IV обласному фестивалі-конкурсі музейних міні-експозицій "Їх іменами славиться наш край". Нагороджувала голова експертної ради, заступник начальника управління культури і мистецтва Валентина Троян.
Коментарі