Понад чотири роки живе в Австралії гайсинчанка Ганна СИТІНА, 27 років. До шлюбу дівоче прізвище Шарандак. Переїхали туди до хлопця Дмитра із яким познайомилася в інтернеті. Нині пара вже у шлюбі
До переїзду закінчила Вінницький політехнічний університет за спеціальністю інженер-електрик. Потім вирішила здобути другу освіту менеджера організації та адміністрування у торговельному університеті. Однак знайомство із майбутнім чоловік змусило взяти академічну відпустку, каже Ганна. Спілкуємося із нею через інтернет-зв'язок:
- Історія мого кохання і подальші зміни у житті — це казка. Познайомилася з хлопцем в інтернеті за три дні до його відльоту в Австралію. Переписувалися. Прилетів він в Україну на весілля до друга.
В одній з переписок запитав: "Чи є у Гайсині де випити кави?". За сорок хвилин ми зустрілися. Гуляли у парку. Пили каву. У розмові знайшли багато спільного.
У той же день він запросив мене до свого батька на день народження. Деякий час вагалась. Думала, як все виглядатиме: "Щойно познайомилась з хлопцем і тут же поїхала до його рідні? Що про мене подумають чужі люди?". Але набралась сміливості і наступного дня поїхала в Умань. Поверталась додому із думкою: "Зачепив. Але ж завтра повертається в Австралію".
В останній день своїх канікул Діма написав: "Хочу познайомитися з твоїми батьками, тож чекайте через час у гості". Я була в шоці. Приїхав. Познайомився. Сказав, що сподобалась і наступного дня покинув Україну.
Впродовж місяця спілкувались з Дмитром в інтернеті. Я вивчала англійську і навчалась водити авто. Часу було мало. Одну з переписок пропустила. Так він тоді зв'язався із моїми батьками і не повідомивши мене сказав їм, що повертається в Україну.
Одного дня йшла на заняття до репетитора. Бачу із-за повороту виїжджає "Ауді". З нього виходить Дмитро із букетом троянд. У мене аж дух перехопило.
За декілька днів ми відпочивали з його друзями в Умані на ролердромі. Він запропонував стати його дружиною. Після весілля повернувся в Австралію. І радість на тому закінчилась. У цей час збирала документи, подала в посольство. Повідомили, що візу отримаю впродовж року, але на небі зійшлись зірки — за півтора місяця отримала документи.
В Австралію Ганна Ситіна прилетіла у лютому 2015-го. Найважче було опанувати англійську мову, зізнається.
- Все, що вчила раніше - не знадобилось. Не розуміла нічого, - згадує Ганна. - Склалось враження, що потрапила на іншу планету. Австралійський англійський дуже специфічний. Не дарма місцевих мешканців називають лінивими. Вони так викручують, ковтають і скорочують слова, що і за 4,5 роки не всіх можу зрозуміти.
За місяць потрапила на кінну ферму, де працював чоловік. Теж втяглася у роботу. Не розуміла, що мене просять. Але робила вигляд, що все знаю. Працювала на рівні з іншими. Якби хтось раніше сказав, що доглядатиму за кіньми в Австралії, то подумала б що наді мною глузують. Але доля все перемінила.
Це дуже цікава, важка і небезпечна професія. Поступово звикла до неї, хоча часто потерпала від отриманих синців і покусів. Були і сльози. Коні так і норовили, як не вдарити ногою, так вкусити за руку чи ногу. Вони дуже розумні, сильні та непередбачувані тварини.
Сім'я орендувала будинок у місті Янзі в південно-західній частині австралійського штату Новий Південний Уельс. До роботи добиралися 25 км.
- Щоб зекономити гроші пізніше переїхали на ферму, - веде далі Ганна. - Жили у залізному вагончику у вісім квадратних метра. Моя перша зарплата була у 1200 австралійських доларів (20400 грн. - Газета) за два тижні.
Із тієї конеферми ми возили доглянутих лошаків на продаж. Власники заробляли не малі гроші - 180 тисяч американських доларів (4,5 млн грн -Газета) за особину, а були екземпляри по два мільйони американських доларів (50,3 млн грн - Газета). Така ціна залежить від родового дерева коня, як проявляли себе всі родинні лінії жеребців на скачках, бігах. Коли клієнти перед покупкою дивляться коней, вони всі ходять з великою книжкою, в якій може бути пару сторінок описано про родину одного коня. Найпершого свого коня продала за 180 тисяч американських доларів (4,5 млн грн — Газета).
На фермі Ганна пропрацювала рік. Після цього із чоловіком почали пошуки нової роботи. За умовами візи мали на це 90 днів.
- Завдячуючи другу, а нині хресному старшого сина, ми потрапили на конеферму "Годолфін" арабського шейха Мохаммеда бін Рашида аль-Мактума. Вона одна із найкращих у світі. Тут від роботи я отримувала задоволення. Працювала у лікарні для коней, допомагала ветеринарам. Чоловік займався лошаками, які ще не досягли одного року. Вони їх тренували і вже потім відправляли на іншу ферму, де жеребців обкатували та готували до скачок. Вартість доглянутого лошака була в два — три рази більша, ніж на попередній фермі. Нам надали безкоштовне житло, автомобіль. Ми отримували повний соціальний пакет допомоги.
За пів року жінка завагітніла. Напряму із тваринами працювати перестала. Зайнялася офісною роботою.
- Допомагала скрізь. На сьомому місяці пішла в декрет. А коли сину було чотири місяці, у вечірні часи виходила підробляти на фермі.
В Австралії Дмитро відкрив власний бізнес і займається відеографією — зйомками. Пара має двох синів: 3-річного Дмитра, і Домініка, якому пів року.
Ганна продовжує працювати на фермі.
- Працюю в нічні зміни. Дивлюся за вагітними кобилами і приймаю роди. І не потрібно говорити про ветеринарів, що вони "коновали". Я хоча і не навчалась на ветеринара, але скажу, що вони роблять велику справу. Робота їх цікава і потребує великих знань.
Зацікавленим для переїзду в Австралію скажу, що мінімальна місячна зарплата становить близько 2900 австралійських доларів (49,3 тис грн — Газета), але все залежить від спеціальності. Проживання дуже дороге. Наприклад дитячий садочок коштує від 105 доларів (2,6 тис грн - Газета) у день. І це дуже посередні умови. За переліт з України потрібно заплатити 1800 доларів (30,6 тис грн — Газета). Австралія, як і мешканці, цікава країна. За роки проживання ми знайшли собі друзів із якими часто зустрічаємося. Іммігрантом тут бути абсолютно нормально, так як більше половини австралійців - це іммігранти, або діти іммігрантів, або онуки іммігрантів.
3 
Коментарі