— Найбільший цьогорічний здобуток — зберегли комунальні заклади. Їх у районі 14. Дорого обходяться бібліотеки, що є в кожному селі. Але жодної не закрили, — каже голова Полтавської районної ради Михайло Кононенко, 56 років. Говоримо про здобутки та провали 2018-го в районі і про плани на наступний рік.
У кабінет Михайла Михайловича приходжу о восьмій ранку. Над робочим столом — герб району, ідея якого належить йому.
— Також серед комунальних установ — Центр соціального обслуговування. Об'єднує працівників, які доглядають самотніх старших людей у селах району. Донедавна у його штаті було 105 осіб. Після утворення громад майже третина перейшли на роботу до них. В комунальному закладі залишилися 75 чоловік.
Що ще позитивного відбулося?
— Вдалося зберегти людські стосунки з новоутвореними громадами та їхніми керівниками. Укладаємо договори на участь ОТГ у фінансуванні районних об'єктів. Наприклад, на утримання Центру первинної медико-санітарної допомоги хтось дає кошти на ліки, хтось — на енергоносії. Для нормальної роботи залучаю й особисті зв'язки. Знаходимо з головами ОТГ компроміси.
Які сільради розвиваються найкраще?
— Супрунівка досі залишається центром сільської ради. Жодна ОТГ до її високих показників не дотягує. Мають амбулаторію з хорошою зарплатою. За власні кошти проклали 4 кілометри дороги до Полтави. Найкращий будинок культури — там.
Як спеціаліст із державного управління бачу в районі щонайбільше чотири
потужні ОТГ. Зі зручним сполученням, економічними перспективами, сприятливими умовами для бізнесу. Географічно центри могли би бути у Щербанях, Терешках, Новоселівці, Супрунівці. Гроші витрачалися б ефективніше.
Зараз районний бюджет утримує величезну інфраструктуру. У Бричківці гарне шкільне приміщення, але в ньому навчаються всього 40 дітей. Утримання одного учня на рік районному бюджету коштує 70 тисяч гривень. За такі гроші всі предмети можна вивчити з репетитором. У Степному маємо Будинок культури на 450 місць. Музей рушника. Опалюємо величезне приміщення з районного бюджету.
Ми проаналізували відшкодування за дитячі путівки. Висновок невтішний, майже половина школярів Полтавського району навчаються в місті. Державна освітня субвенція на них пішла до міського бюджету. А це, зокрема, й зарплата вчителям.
Які вбачаєте недоліки у співпраці з ОТГ?
— Після створення п'яти ОТГ бюджет втратив половину коштів. Першими об'єдналися й забрали гроші потужні сільради, що були донорами району — Щербанівська, Терешківська, Коломацька, Калашниківська. Тепер податок із доходів фізичних осіб заходить у районний бюджет лише з 14 сільських рад.
При цьому фінансова участь ОТГ в утриманні комунальних установ законом чітко не прописана. Наприклад, державні реєстратори обслуговують і мешканців об'єднаних громад також, а за тепло в їхніх кабінетах платить районний бюджет. З другого боку, якби я був головою ОТГ і закон дозволяв би не витрачати на це гроші, — вчинив би так само.
На утримання районної лікарні громади дають гроші тільки на енергоносії та перераховують субвенцію за кількістю пролікованих пацієнтів. Район же цього року самих комп'ютерів закупив на 800 тисяч гривень. Щоб заклад зміг вижити в умовах медичної реформи, треба запускати телемедицину. Це — запис на прийом через інтернет, ведення електронних карток пацієнта та іншої документації. Також є проекти з енергомодернізації лікарні, реанімаційних заходів. І тут районний бюджет сам не впорається.
Люди скаржаться, що в селах не вистачає сімейних лікарів.
— Три найвіддаленіші амбулаторії — у Валках, Василівці та Судіївці — досі їх не мають. Молодь працювати там не хоче. Лікар із Гожулів обслуговує мешканців Чорноглазівки й Валок. Свої дві тисячі декларацій уже уклала. Але не всі жителі цих сіл "утовпилися". Їм можна підписати договір із лікарем із Пальчиківки, але їздити туди доведеться через Полтаву. Це нелогічно. Я пропоную зробити кабінет на трьох-чотирьох сімейних лікарів у районному центрі первинної медико-санітарної допомоги. Щоб селяни одразу їхали в Полтаву.
Зарплата сімейних лікарів залежить від кількості укладених декларацій. Платить ці гроші Національна служба здоров'я. Районний Центр первинної медико-санітарної допомоги перейшов на новий принцип оплати праці з 1 жовтня. Наприклад, у Супрунівці перша зарплата такого фахівця перевищила 10 тисяч гривень. Має дві тисячі декларацій, гарний стаж і високу кваліфікацію.
У районі є 149 сіл, 24 амбулаторії, 34 ФАПи. Треба утримувати 36 автомобілів. 340 гривень, які виділяє Національна служба здоров'я за кожного пацієнта, не вистачить навіть на пальне. Полтавський район перебуває в нерівних умовах з іншими в області. У нас немає районного центру. Було б набагато дешевше обслуговувати мешканців міста чи селища, які живуть компактно.
Як загалом проходить медреформа у районі?
— Робимо все можливе, аби районну лікарню не закрили. Величезні кошти вклали у приміщення. Кілька років руйнувалася добудова, а бюджети вищого рівня не хотіли допомогти. Довелося самим взятися за нове двоповерхове крило. Тепер там лабораторія, діагностика, гінекологічне відділення.
Реформа не передбачає існування ФАПів. Їх треба було закрити ще торік. Натомість пропонують у селах із 750 мешканцями мати пункти здоров'я, куди лікар приїжджатиме двічі на тиждень. Про села, де живуть 200 чоловік, медреформа мовчить. А в нас є й по 40 мешканців.
Окрема тема — вік лікарів. Недавно проводжали на відпочинок 79-річного педіатра. Замінити ніким. Багатьом фахівцям — за 60.
Невигідні у селах і аптеки. Наприклад, у Степному живуть півтори тисячі людей. Але приватний підприємець свою аптеку мусив закрити, бо прибутку не дає.
Жителі району останнім часом скаржаться на транспорт. Що робите в цьому напрямку?
— Улітку влада району перша в області перебрали на себе право проводити конкурси серед перевізників. Уже відбулися два чи три. Але претендентів на приміські маршрути недостатньо. Бо міські вигідніші. Взяти маршрут у Нестеренки приватника вмовляли понад місяць. Запропонували брати у парі вигідні й не дуже маршрути.
На відміну від міської ради, ми не можемо впливати на розмір тарифів. Але тепер хоча б затверджуємо графік руху.
Що з бюджетом на наступний рік?
— Маємо гроші тільки на зарплату у бюджетній сфері — це до 5 тисяч чоловік, утримання територіального центру, який обслуговує сотню пенсіонерів,
енергоносії, підвіз дітей, харчування учнів початкових класів, пільгові перевезення, бібліотеки. Це — бюджет проїдання. Капітальні видатки можливі хіба за рахунок перевиконання.
Плануємо 75 мільйонів гривень власних надходжень. З них утримуватимемо всю інфраструктуру, фінансуватимемо місцеві програми. Із державного бюджету надійдуть медична й освітня субвенції — зарплати вчителям і лікарям. Кількома траншами прийдуть гроші на соціальний захист. На відшкодування субсидій дадуть майже 150 мільйонів гривень. Статистика свідчить, що районні бюджети фантастично багаті.
Однак ці 150 мільйонів — "транзитні", прийдуть і одразу попрямують на розрахунки за спожитий газ, електроенергію, тепло. З кожним здорожчанням енергоносіїв бюджет району зростатиме. Але багатшими не станемо.
Як район розпочне 2019-й?
— Ми вступаємо в нову фазу адмінреформи — об'єднання районів. Полтавська область буде першопрохідцем. Проект відповідного закону вже розглядається у комітетах Верховної Ради. Із 490 районів в Україні залишиться 100. У Полтавській області з 25 стане чотири — Полтавський, Кременчуцький, Миргородський і Лубенський.
Які програми підтримуватимете наступного року?
— Можу сказати про перший квартал. На підтримку сільської медицини даємо 2 мільйони гривень — на енергоносії й медикаменти. На змагання із футболу, волейболу, різні чемпіонати, заходи дитячо-юнацької спортивної школи — 200 тисяч. На підтримку ради ветеранів — 100 тисяч. 30 тисяч — на матеріальну допомогу учасникам ООС. Профінансуємо ліки для пацієнтів, які потребують гемодіалізу, людей з інвалідністю по зору.
Захоплюється історією району
Михайло Кононенко народився 8 січня 1962 року в селі Глибока Долина Гадяцького району Полтавської області. Батько був інженером-механіком місцевого колгоспу, мати — колгоспним бухгалтером.
Спеціальність інженера-механіка здобув у Полтавському сільськогосподарському інституті, інженера-землевпорядника — у Харківському національному аграрному університеті імені Василя Докучаєва, юриста — у Міжрегіональній академії управління персоналом. Має вчений ступінь кандидата наук із державного управління.
В армії у 1984–1986 роках був заступником командира взводу. Перше робоче місце після демобілізації — контролер із технічного обслуговування автотракторного парку ремонтно-транспортного підприємства у Гадячі.
З 1988-го по 2006-й був керівником автотранспортного підприємства, приватним підприємцем, директором Центральної універсальної біржі в Полтаві. Викладав у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія
Кондратюка. Заступником голови Полтавської райдержадміністрації призначений 2005 року. Головою Полтавської районної ради обраний 4 серпня 2016-го.
Захоплюється історією Полтавського району.
Дружині Аллі Іванівні 40 років. Михайло Кононенко має синів 27-річного Станіслава та Михайла, 12 років.
Родина мешкає у приватному будинку в Розсошенцях. Тримають собаку породи хаскі — 5-річну Мілку.
2 
Коментарі