— У шість рочків у мене вже були свої роботи. А як тут не вишивати? У мене ж і бабусі, і дідусі, і пра-, і прапра- — усі були майстрами. Ось моя дитяча блузочка збереглася, їй уже 80 років, — показує старовинну вишиванку гайсинчанка Ірина Дубицька, 83 роки. Її роботи постійно беруть на районні й обласні виставки народної творчості.
Зустрічаємося в Ірини Яремівни вдома. Вона мешкає разом із дочкою Людмилою й онучкою Аріною. Кімната прикрашена вишитими картинами, іконами, є вишита молитва "Отче наш", на дивані — яскраві подушечки.
— Ось подивіться на цю фотокартку 1929 року. На ній усі мої рідні — й усі у вишиванках. Так і я навчилася голкою працювати. Якби зараз усі мої роботи зібрати, то ними можна було б обмотати всю Землю. Мої вишивки є в Америці, Ізраїлі, Португалії, Австралії і по всій Україні. Вишивала на замовлення, багато дарувала і дарую. Недавно передала рушник у музей АТО, на ньому власний вірш "Моя Україно". Я люблю поезію, іноді дещо пишу сама.
Ірина Яремівна дістає з шафи пакети з вишитими рушниками. Разом розкладаємо їх на дивані.
— Удома в мене залишилися тринадцять рушників, — продовжує жінка. — Ці з орнаментами, а ті з квітками, але переважає подільська вишивка. Усі, кому вишивала рушники на весілля, добре живуть у парі. Розлучень немає.
Більшість композицій на своїх картинах і рушниках майстриня придумує сама, дещо комбінує. Має дві сукні, які також пошила самотужки. Багато картин із текстами, є вишитий "Заповіт" Тараса Шевченка, Гімн України, молитви.
— Зараз уже не той зір, але все одно вишиваю — онучці дитячі картинки, персонажів із мультиків. А цю картину особливо люблю. Ці два котики — мої синочки, голубенька киця — дочка, а он я — пишаюся своїми дітками.
Серед книжок у діда був старовинний "Кобзар"
Ірина Дубицька народилася 22 травня 1935 року в Кисляку. Пам'ятає, що її дід Сава мав величезну бібліотеку. Серед книжок був старовинний "Кобзар". Але під час Другої світової війни все пропало.
Ірина Яремівна закінчила Вінницький торгово-економічний технікум. Працювала в магазинах райспілки та військторгу, була сестрою-господаркою у дитячій лікарні. 24 роки працювала завгоспом у гайсинській школі №6, а також вела гурток вишивання. Загальний трудовий стаж гайсинчанки — 50 років.
Жінка має двох синів і доньку, п'ятеро онуків. Чоловік Володимир Петрович помер сім років тому.
2 
Коментарі