— Чоловік поїхав в АТО і там знайшов іншу. Лишилася сама з двома дітьми. Сказав, що грошей не дасть, бо треба забезпечувати нову сім'ю. В тої жінки від першого шлюбу теж є діти, — розповідає білоцерківка Галина, 33 роки. Прізвище просить не називати.
Стала сурогатною матір'ю для родини із США. Народила їм дівчинку. Галину закордонна пара знайшла через базу даних центру репродуктивної медицини. Білоцерківка заповнила там анкету і здала аналізи.
Про зацікавленість американської пари дізналася за місяць.
— Вони застрахували моє життя, — говорить Галина. — Процедура запліднення була не з приємних (сурогатних матерів запліднюють біологічним матеріалом із ДНК людей, які є замовниками. — Газета). Мені пощастило, що ембріон прижився з першого разу. Підсаджували їх одразу три. Два зірвались.
Щомісяця протягом вагітності жінці платили $300. На них мала гарно харчуватись та слідкувати за собою. Після народження дитини виплатили $15 тис. винагороди готівкою.
— Змогла розрахуватися з боргами. Винайняла нормальну квартиру на Олександрійському бульварі. Відвезла дітей на море, — продовжує Галина. — Хотіла купити однокімнатну квартиру у Білій Церкві, але не вистачило коштів.
"Сурогатним матерям радять на період вагітності їхати з міста. Пам'ятаю, знайомі часто вітали, коли бачили на дев'ятому місяці. Потім, коли була без живота і коляски, не знали, що казати. Дізнався колишній чоловік. Погрожував. Казав, що я жінка легкої поведінки і "залетіла" одразу після розлучення".
Вдруге сурогатною матір'ю не стане. Із американською сім'єю продовжує спілкуватися. Присилають їй фото доньки. Весь час дякують. Завдяки тобі ми стали батьками, кажуть.
— Моя знайома не має своїх дітей. Працювати не хоче. Вже втретє буде сурогатною матір'ю. Живе за зароблені гроші. Планує зробити губи та груди. За кордоном шукає женихів. Після народження третьої дитини зробить операцію по відновленню цноти, щоб дорого продати.
У клініці Галина познайомилася з переселенкою з Луганська. Теж сурогатна мати. Сама має п'ятьох власних дітей.
— Коли встигла народити скільки, не розумію. Їй на вигляд не більше 30 років. Чоловік залишився на непідконтрольній території. Партизанить. Грошей немає. Фінансової підтримки від держави не вистачає, — каже Галина. — От вона і зважилась. Чоловік не проти. Приїжджав, щоб дозвіл офіційно оформити. Так треба, хто в шлюбі. Каже, що плаче весь час. Прив'язалася до дитини. Перестала в церкву ходити. Соромиться, що згрішила. Я ж намагаюся себе заспокоювати тим, що ощасливила інше подружжя.
5 
Коментарі