— Мій чоловік грузин. Познайомилися в пабі "Динамо" у вересні 2015 року. Через кілька днів він знайшов мене в соцмережах. Запросив на побачення. Почали зустрічатись, — говорить 31-річна Ірина Іщенко.
За три місяці 31-річний Заза Берулава повернувся в Грузію. У Білій Церкві гостював у дядька. Закохані стали спілкуватися через скайп та вайбер. Говорили щодня по три-чотири години, бувало — до ранку. Так стосунки тривали три роки. Бачилися на свята. Або Ірина їхала до Зази у Грузію, або навпаки.
— На мій день народження Заза зробив дві пропозиції. Не лише одружитися, а й переїхати в іншу країну. Я погодилася, — продовжує Ірина.
Переїзд і весілля відклали на рік. У молодят майже одночасно померли бабусі. За народними звичаями не можна одружуватися рік після втрати близьких.
— На Новий рік чоловік забрав мене в Грузію. Мої батьки хвилювалися, що їду жити в іншу країну. Але Зазі довіряли. Він їм дуже сподобався. Пізніше прилетіли в Грузію познайомитися з його батьками, — каже.
Підготовка до весілля тривала
півроку. У Тбілісі сукню не знайшли, купили у Білій Церкві. Пара вінчалась у найбільшому храмі Грузії "Самеба". Потім гуляли та фотографувалися у визначних місцях старого Тбілісі. На весілля прилетіли друзі та родичі Ірини.
— Грузинські весілля не мають специфічних традицій. Був перший танець, різали торт, кидала букет. Гості з України показали наші звичаї. Наприклад, викрали туфлю нареченої, а потім — і мене саму. Танцювали до ранку. Гуляли два дні. Запросили 160 гостей.
Гості дарували гроші та золоті прикраси. Найбільше — сережки та каблучки.
Ірина й Заза живуть у Тбілісі. Жінка викладає по скайпу англійську мову. Чоловік має власну справу. Планують дітей.
2 
Коментарі