У кілька звільнених міст Сходу з Вінниці відправлять продукти та побутову хімію, які зібрали жителі сіл Вінницького району протягом останніх днів. Усе організували місцеві чиновники і представники районної "Народної самооборони".
У селі Сосонка зібрали три тонни харчів та побутової хімії. У селі – 2,5 тис. жителів. Найбільше принесли олії, картоплі, часнику, круп та домашньої консервації. Полиці місцевих магазинів напівпорожні.
"Мінеральної води, круп, олії, станків для гоління нема. Залишилась горілка і морозиво, - потирає перебинтовану долоню місцевий Петро Бондарчук. – У мене племінник служить вже місяць. Каже води нема, п'ють воду з річки. Сам просить передати часнику. Моя дружина сотку ним засіяла. Половину склала племіннику. Не збідніємо. Ще на сотню гривень накупив хімії. Це нічого порівняно з тим, що приносять. Люди і на 500 гривень скуповувались в магазині.
"Поїду на Схід разом з самооборонцями, відпустку взяв. Хочу особисто доправити ці продукти на фронт. Люди зневірилися. У всіх думка, що олію чи цукор відвезуть назад в магазини" - виходить сільський голова Анатолій Гідрович до кількох односельців. Ті жмуть йому руку.
Емоційно обговорюють війну на Сході. З села в зоні АТО вже воюють п'ятеро. До будівлі під'їжджає "БМВ". Водій з багажника викладає упаковку шкарпеток та станків для бриття, кілька пакунків з милом, туалетного паперу, макаронів та гречки, мішок цибулі.
"Чим можем, тим поможем. Як повістку пришлють, ховатися не буду. Значить прийшов час йти на Схід"- сідає в автівку Іван і їде.
За чверть часу, об 11-й ранку до сільради під'їжджає вантажівка. Виходить Валентина Погребняк, заступник начальника районної "Народної самооборони".
"Ого, як Сосонка згуртувалась, молодці. А он в селі Бохонники люди зовсім не активні. Ці харчі повеземо в Маріуполь. Там дислокується батальйон "Вінниця". Але цього товару вистачить ще на Краматорськ, Щастя і Попасну" - читає з листка перелік міст.
Десятеро чоловіків пакують мішки з картоплею. Ставлять упаковки з водою. Наверх усю консервацію та побутову хімію.
"Якби Путін бачив, скільки ми веземо їжі, то в нього очі вилізли. Росіяни такого не вміють, - 59-річний" — Микола Тарасюк несе до машини кілька ящиків з чаєм. За мить бере олію та банки з консервованими помідорами.
Машина від'їжджає. Згодом чоловіки випивають по 50 грамів горілки за мир та спокій в державі.
"Щоб не було війни. Все залежить від нас і мізків нашого президента. Те, що зробили з Україною, винні усі президенти. Їм всім пора на вішальницю. Якщо Порошенко не виправить ситуацію, і йому туди дорога" - додає Анатолій Гідрович.
5 
1
Коментарі