Із кремлівським політв'язнем Юрієм Солошенком попрощались у Полтаві

8

Фото: Дениса Скриля

Сьогодні, 6 квітня, на кладовищі в селі Розсошенці під Полтавою поховали кремлівського заручника 75-річного Юрія Солошенка, екс-директора полтавського військового заводу "Знамено". Мав онкозахворювання. Помер 4 квітня вдома у Полтаві.

Про це повідомляє кореспондент Gazeta.ua.

Юрій Солошенко 22 місяці був в'язнем російської в'язниці "Лефортово". Його звинуватили в шпигунстві, дали 6 років ув'язнення. Позаторік 14 червня його і Геннадія Афанасьєва повернули в Україну з російської тюрми за обміном. Ще під час ув'язнення Юрій Данилович дізнався, що має онкозахворювання.

Попрощатися із ним прийшли понад 50 людей - рідня і найближчі колеги. Не було жодного представника влади. Від президента Петра Порошенка передали вінок. Ховали у відкритій труні з темного дерева. Біля могили постійно була дружина Вікторія Миколаївна і двоє синів - Олександр і Владислав. Люди принесли букети троянд. На прощання приїхав кремлівський заручник Геннадій Афанасьєв. Привіз великий траурний вінок. Священик зі співчими провели службу.

"Хвороба забирала сили, але він нічого не просив, не жалівся. Говорив, що все добре. Дуже образився, коли я почав збирати гроші на дорогущі ліки. Вперше мене насварив, почав вередувати, що не може брати у людей гроші. Хотів бути сильним, важко приймав допомогу. Я закінчив книгу, яку через місяць-два видадуть. Там дві глави про Юрія Даниловича, адже знайомство із цією людиною - визначний епізод мого життя. Постійно згадую, коли нас відпустили із в'язниці додому в Україну. В літаку Юрій Данилович розчулився, сльози текли, казав: "Невже я ще комусь потрібен, що за мною літак послали". Сказав, що Росія його перевчила, змусила подивитись на світ інакше. Його слова "Прощай немытая Росія" стали крилатими", - сказав Геннадій Афанасьєв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрія Солошенка поховають на Алеї Героїв

Після поховання колеги Юрія Солошенка відходять вбік. Розмовляють пошепки.

"Юрій Данилович був гарним керівником. Це дуже відкрита людина, яка чуже горе сприймала як особисте. До нього постійно ходили робітники для вирішення будь-яких проблем. Жодного разу не чув, щоб він кричав. Будь-який слюсар міг спокійно поговорити з генеральним директором на особисті теми. Починав розмови із посмішки. Любив брати підшефних і дбати про їхній розвиток", - розповів Володимир Чуйко, колишній головний інженер заводу "Знамено".

Юрія Солошенка мали поховати на Алеї Героїв на Полтавському міському кладовищі. Так розпорядився Петро Поршенко, кажуть присутні. Та чомусь поховання перенесли на цвинтар у Розсошенцях. Могилу вирили у віддаленому 131-му секторі біля траси Полтава-Олександрія.

"Дивно, що із влади нікого не було. Знаю, що родина хотіла менше шуму і піару, але губернатор чи мер могли без преси і відеокамер приїхати із букетом. Сльози навертаються від такого ставлення", - додав Володимир Чуйко.

"Обурився сьогодні, бо на похороні не побачив жодного представника місцевої влади - ні губернатора, ні його хоча б профільного заступника чи начальника департаменту. Ні мера чи його заступників. І це - на похороні багаторічного керівника великого промислового підприємства, загальновідомого в Україні кремлівського бранця, звільнення якого просила вся міжнародна та українська дипломатія і особисто президент країни. Ганебно, мерзенно, низько, недержавно, непрофесійно - це далеко не повний набір слів, які рвуться", - сказав Андрій Баранов, громадський активіст.

Гості на автобусі вирушили до їдальні. Родина на якийсь час залишилась на кладовищі. Поправляли вінки, залишили хлібину на свіжій глині біля дерев'яного хреста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Солошенко розповів із ким сидів у камері в Росії

×