26-річний Ілля Богданов приїхав із Владивостока воювати за українську армію. Таке рішення прийняв, коли дізнався, що його найліпші друзі воюють на боці сепаратистів. 13 червня чоловік перейшов український кордон, заплатив за це 500 російський рублів. Сам кадровий військовий, закінчив Хабаровський прикордонний інститут. Записався добровольцем у батальйон спеціального призначення "Донбас".
"Всі російські ЗМІ кричали про те, що українці між собою воюють, а солдати до всього вбивають мирних жителів. Розумів, що це неправда. Дізнався з українських ЗМІ що саме наші солдати воюють проти України - виїхав сюди" - розповідає Ілля.
Перед тим, як хлопця взяли до батальйону спеціального призначення "Донбас", хотів записатися до "Азова".
"В "Азові"не сказали так, чи ні. Поставилися до мого завзяттю з побоюванням. Тому прийшов у "Донбас". Служба безпеки України перевірила кілька разів мене на поліграфі. Перевірку я пройшов. Два тижні в батальйоні мені не могли знайти призначення. Хоча я прикордонник - розвідник, відмінно володію всіма видами зброї, - продовжує. - Готовий битися простим добровольцем в рядах української армії, щоб швидше ця війна закінчилася і братські народи перестали знищувати один одного. Не розумію, за що Путін карає українців? За те, що не стали терпіти свавілля влади і вийшли Майдан? Та в Росії давно теж треба майдани збирати, тільки нікому. Люди або налякані, або байдужі".
Російські ЗМІ пишуть, що Ілля засланець в Україні, насправді він працює державним інспектором по контролю та охороні морських ресурсів Управління прикордонних військ ФСБ Росії. Від Іллі відмовилася мати. А найліпші друзі, з якими навчався та працював, приїхали воювати на боці сепаратистів.
"Їм заплатили за два тижні по 60 тисяч рублів, щоб вони вбивали українських солдат. Це "ватники", які проявляють вдаваний патріотизм і любов до свого народу. У мене найбільше бажання зустрітися з ними в бою і подивитися в очі, тому як їхав сюди не по гроші. Не знаю, чи зможу розстріляти, але здам українським силовикам точно. А мати перші два тижні взагалі не спілкувалася зі мною, на дзвінки не відповідала. Негативно поставилася до того, що я поїхав, так як Путін робить все правильно, висилаючи своїх солдатів проти українців. Зараз спілкуємося рас в тиждень, говоримо тільки хвилину про те, що живі. Сподіваюся, коли ми в Україні переможемо російську навалу - я зумію переконати маму в своїй правоті, і ми помиримося.
Після війни хлопець планує залишитися жити в Україні - думає переїхати до Вінниці, вважає, що там найдобріші люди. Хоче перевезти матір, якщо вона погодиться.
"Відчув підтримку трьох вінничан, коли залишився один. Зі мною особливо ніхто не спілкувався, бо я з Росії. Ці люди і їсти запропонували, і з одягу дещо дали. Взяли мене до компанії, чим допомогли налагодити спілкування із рештою бійців батальйону", - каже Ілля
2 
1
Коментарі
1