25 серпня відбулася чергова сесія Полтавської міської ради. На порядку денному стояло питання земельного аукціону. Серед інших лотів були й ділянки на території між вулицями Пушкарівська та Остапа Вишні, яка в народі носить назву "артсклади" або район "Червоних Казарм"
В 1941-1942 році тут знаходився німецький концентраційний табір "Dulag 151", де планомірно знищували війсковополонених, та пересильний "Dulag 205". Міська рада планує віддати цю землю під забудову багатоповерхівками. Доскональні дослідження для виявлення поховань, тут не проводили. Це викликало протест полтавців, що не бажають бачити новий мікрорайон збудованим "на кістках" закатованих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Будівельники знайшли масове поховання жертв Голокосту
Gazeta.ua поспілкувалась з Олександрою Супряженко, координатором громадського протесту.
Я з нею зустрівся на вулиці Пушкарівській, поряд з житловими будинками. З собою Олександра має різні документи, роздруковані мапи, книжку.
"Раніше це була околиця міста. Ось там "Червоні казарми" - комплекс споруд військового призначення, більшість з яких збудована у 1876—1893 роках спеціально для потреб військових частин . За ними було стрільбище, яке врізалось своєю частиною в старе міське кладовище. Тут за часи окупації в солдатському тирі, німці влаштовували розстріли мирного населення міста. Тіла розстріляних скидали у рови. Про це свідчать численні архівні дані. Під час окупації за різними даними було знищено 25-40 тисяч людей", - розповідає 47-річна темноволоса Олександра.
Депутат міськради Андрій Матковський просував ідею забудови цих територій на минулій сесії міськради. Говорить, що роботи будуть зупинені, якщо знайдуть кістки людей. Тоді й дослідження варто буде проводити. На зсіданні наголосив, що в залі всі шанують учасників Другої світової.
"Хіба це шана? Місце поховання тисяч жертв війни хочуть виставити на аукціон без відповідних досліджень та забудувати, переклавши ці дослідження і відповідальність на плечі інвестора. З 1998 року існує наказ КабМіну, що місця масових розстрілів населення у роки Другої світової війни мають бути досліджені, облаштовані та збережені. Займатися обстеженням та облаштуванням мають органи місцевого самоврядування. Вони цим своїм обов'язком нехтують", - каже, перебираючи у своїх руках документи, Супряженко.
"Зараз ми діємо спільно з деякими іудейськими релігійними і благодійними організаціями, організацією "Збережемо Полтаву", а саме головне з чудовими людьми і професіоналами, з якими мені пощастило зустрітися за цей час: архівістами, архітекторами, археологами, істориками, кінематографістами, народними депутатами. Коли займаєшся правильною справою, весь всесвіт тобі допомагає. Я радію, що і багато депутатів Полтавської міськради на нашому боці. Нас підтримують впливові українські інституціі", - говорить Олександра.
"Інформацію про розстріли багато і в обласному архіві та архіві СБУ. Ці дані були підтверджені в Украінському музеі Історіі Украіни , інформацію з музею, листи розстріляних і покази свідків з Яд Вашем передала Тетяна Татаріна . Карту американської аерофотозйомки 1944 року нам пощастило знайти випадково. Багато чого про "Dulag 151" можна дізнатися з книжки Віктора Дмитренка "Полтава в окупаційний період". Депутат Матковський стверджував "що немає жодного архівного документу", мені дуже цікаво хто і де ці документи шукав? Тільки в обласному архіві і архіві СБУ ретельно зберігається безліч свідчень і доказів розстрілів. До речі, на наш запит архів СБУ офіційно відповів, що такі документи передавались в міську і обласну раду в жовтні 2011 року", - росповідає Супряженко.
Ми повільно прямуємо до монументу "Скорботна матір". Він тут ще з радянських часів.
"Пам'ятник "Скорботна матір" стоїть завдяки зусиллям архітектора Лева Вайнгорта. Радянська влада робила вигляд, що ніяких розстрілів та концтабору на цій території не було. Мабуть, через свій антисемітизм та негативне ставлення до військовополонених. Архітектор домігся встановлення меморіалу, щоправда не на місці розстрілів, а там де було старе кладовище. Кістки, які перепоховали у братській могилі, здебільшого, належать людям, що померли до війни. На місці цвинтаря висадили парк. І це правильно, так має бути. Ніякого житла на похованнях будувати не можна", - розповідає Олександра.
Біля пам'ятника весело. Люди відпочивають. Маленькі діти бавляться на кургані братської могили.
"Люди просто не знають, що тут відбувалося в 1940-ві. Я й сама раніше не знала. 21 листопада 1941 року тут зібрали близько 5 тис. полтавців. Були євреї і змішані сім'ї. Були діти. Сказали, що зібрали для переселення. А, зрештою, всіх розстріляли. Цілий день розстрілювали. Дітей у колодязь живцем кидали. Моя бабуся, Анна, була одною з тих кого розстріляли. Дід тоді в армії служив. Бабусі було 32", - згадує Олександра.
"Останні 14 років я жила в Каліфорнії, але Полтава - це мій дім. Я Полтавка в 4-му поколінні. Два місяці тому я приїхала до міста і дізналася про плани віддати територію колишніх артилерійських складів під забудову. Ця новина викликала в мене справжнє обурення. В цій землі покояться тисячі людей. Вона нарешті має бути досліджена. Історія має бути збережена достойно і правдиво та передана майбутнім поколінням. Пам'ять - це не лише про минуле, це інструмент формування майбутнього України ", - говорить Олександра.
"Зрушення є. Міська влада прийняла дуже важливе рішення виключити питання з лотами по артскладах. Тепер територію артскладів й імовірних місць поховань мають детально дослідити. Тільки спеціальні дослідження допоможуть зрозуміти де будувати можна, а де - ні. На місці поховань має бути парк і меморіальний комплекс. В Полтаві я, залишаюсь, кинути цю справу незавершеною не можу". - підсумовує Супряженко.
У Полтаві на аукціон хочуть виставити земельні ділянки, де, ймовірно, є рештки закатованих в'язнів німецького концтабору. Там планують побудувати новий мікрорайон.
2 
1
Коментарі