Сьогодні в Полтаві відправляють роковини за 26-річним Антоном Грицаєм, бійцем з Полтави. Герой України, азовець "Сіф" загинув торік від важких поранень під час наступу на село Широкине Донецької області.
"Десятого лютого торік мені зателефонував Антон. Сказав, що відімкне телефон, бо не зможе деякий час розмовляти. Просив, щоб заспокоїв його дівчину Ксенію. Чотири дні я й сам не хвилювався за друга. А п'ятнадцятого вранці прокинувся і відчув – щось не так", - розповів 26-річний Вадим Ямщиков, товариш загиблого. Він - голова "Асоціації ветеранів та учасників АТО" в Полтаві.
"Ксенія теж хвилювалася. Говорив їй, що Антон – везунчик і все з ним добре. Тут мені подзвонив з передової наш товариш Артем. Сказав, що Антон – двухсотий. Загинув у селі Широкине – в плече попав осколок від ВОГа (осколочний боєприпас для гранатометів – Gazeta.ua). Задів артерію. В мене мізки відключилися. Стояв на одному місці зо три години. Тоді передзвонив Артему – з першого разу не повірив у смерть друга".
У 2004 році Антон Грицай вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Вивчився за спеціальністю "Історія і право".
"Ми навчалися разом. На перервах розмовляли про УПА та Національно-визвольну війну. Ходили на багато проукраїнських заходів. На третьому курсі створили ультрас-угруповання полтавської "Ворскли". Об'їздили за командою всю Україну. Антон мало говорив і багато робив. Коли почалася Революція гідності, то в нас не стояло питання, де треба бути. Вихідні проводили на Майдані. На офіційній роботі брали лікарняні, щоб поїхати туди. Антон казав мамі, що на заробітках у Києві. Влітку зібрали в Полтаві п'ятитисячний марш єдності ультрасів "Динамо", "Шахтаря" та "Ворскли". На осінь Антон пішов в "Азов". Хоча мав проблеми з зором. Батьки не знали, що син на війні. Мені довелося повідомити їм про смерть сина. В той день під будинок викликав швидку, взяв з собою психолога. Спочатку підготували старшу сестру друга, потім сказали мамі – вона одразу втратила свідомість", - додав Ямщиков.
Антона Грицая поховали на Алеї Слави полтавського міського кладовища. Бійця посмертно нагородили орденом "За мужність" та "За вірність народу України".
Коментарі