Сьогодні, 31 травня, у Вінниці попрощалися із бійцем спецпідрозділу "Ягуар", 35-річним Валентином Білошкурським. Чоловік загинув 29 травня поблизу міста Слов'янськ на Донеччині. Він був у гвинтокрилі, який обстріляли терористи. Поховали бійця на Центральному міському кладовищі на Алеї Слави.
О 12 годині біля будинку Валентина Білошкурського по вулиці Петра Запорожця збираються сотні людей - рідні, друзі, колеги. Із самого ранку не припиняється дощ, тому біля під'їзду встановили намет. Там стоїть труна із загиблим героєм. Покійний закладений сотнями живих квітів. Навколо нього люди тримають траурні вінки. Від труни не відходять мати, дружина, донька, сестра. По черзі підходять прощатися військові побратими.
"Не бажаю нікому пережити того, що я - хоронити своїх підлеглих. Вони мені були як діти, бо власних у мене немає. Валентин чесно та до останнього виконував свій обов'язок по захисту свого народу. Я звертаюся до влади: Валентин віддав найцінніше, що в нього було - життя. А тепер я хочу подивитися, що ви зробите, щоб його сім'я і дитина ні в чому не нуждалася. Я особисто це проконтролюю", - сказав крізь сльози командир роти, майор Геннадій Куций.
За пів-години починає вишиковуватися траурна процесія. Попереду дві дівчини кидають живі квіти. За ними - товариш по службі, Дмитро Рисак, несе портрет Валентина. Далі - сотні вінків, за якими несуть труну із тілом. За кількасот метрів покійного кладуть у катафалк. Люди, які бажають їхати на кладовище, сідають до автобусів.
"Завтра, 1 червня мало бути 12 років, як вони побралися з Наталочкою. А замість свята таке горе. 11-річна донька Настя сиротою залишилася. Всі співчуття висловлюють, але чи від того легше? Він такий був золотий син, чоловік, батько. Такої людини більше не буде. У мене самої син є, але про нього я таке не скажу, хоч він теж хороший , - плаче у автобусі сусідка Ольга Зелінська, 56 років. Валентина знала від народження. - Про те, що він загинув, ніхто навіть не сповістив. Це Наташа набрала його, довго ніхто не відповідав. А тоді хтось сказав у трубку, що взяв із рук телефон у мертвого солдата".
Дорогою жінка розповідає, що тіло мали привезти наперередодні о 12 годині дня. А доставили у місцевий аеропорт "Гавришівка" тільки о 12-й ночі.
"Ми весь цей час просиділи в аеропорту. А нам кажуть, не дають дозволу на виліт. Поки не підняли Степана Полторака, командира Нацгвардії. То вночі тільки привезли тіло додому. Валентин відслужив 12 років. Просили його, не їдь туди. А він відповідав: "А хто, як не я". Натомість навіть елементарної поваги до мертвого. Ото нічого в нашій країні не зміниться, поки не буде поваги одне до одного. Дурні ці діти, що йдуть і гинуть. А ні один чиновник не відправив свою дитину. То їм служити треба? Хай синів своїх беруть і самі йдуть служать", - додає жінка.
За півгодини доїжджаємо до Центрального кладовища міста. Процесія рушає до Алеї Слави. Біля ями розпорядники похорону встелили землю зеленим килимом, також встановили намет.
"Валентин був кулеметником. Знаю його 12 років. Надійний товариш. З таким в бою не було страшно. Гвинтокрил МІ-8, на якому їх підбили, бойовий, але на ньому не було гармат, бо використовувався лише для транспортування. Із зброї, яка була при них - відстрілюватися теж не могли. Кругом ліс, цілі не видно. У них поцілили із переносного ракетно-зенітного комплексу. Там шансів нуль. У них не було навіть парашутів", - каже товариш по службі, прапорщик Дмитро Рисак.
"Ягуарівці" ставлять труну із загиблим побратимом під накриття. Розпорядник починає свою промову - співчуття. ЇЇ слова зовсім не чути через дощ. Люди ховаються під парасольки, але вони не рятують. Злива не вщухає. Тому прощальні слова ніхто не виголошує. Труну опускають до ями, у якій повно води, під залп вистрелів із рушниць почесної варти. Військовий оркестр грає гімн України, а люди без зупину скандують: "Герої не вмирають". Після поховання, родичі загиблого запрошують усіх на поминальний обід до обласної філармонії.
Ще одного "ягуарівця", який загинув разом із Валентином Білошкурським, 31-річного Віктора Ліпського, поховали сьогодні у рідному селі Малі Кутища Калинівського району Вінниччини. У нього залишилася дружина та десятирічний син Юрій.
Вінницька влада організувала поховання бійців та виділила сім'ям загиблих по 100 тисяч гривень.
Нагадаємо, 29 травня поблизу міста Слов'янська Донецької області гелікоптер МІ-8 Національної Гвардії України розвантажував продукти харчування на п'ятому блок-пості. О 12.30, повертаючись, попав під обстріл терористів. В результаті події загинуло 12 чоловік. Серед загиблих - начальник управління бойової та спеціальної підготовки Національної гвардії України генерал-майор Сергій Кульчицький. Один військовослужбовець - пілот залишився живим та перебуває у лікарні у важкому стані. У відповідь на дії терористів, українські військові здійснили артилерійський та авіаційний обстріл території, з якої вівся вогонь. В результаті - група злочинців, причетних до обстрілу, була знищена.
1 
1
Коментарі